-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний хмурни́й хмурна́ хмурне́ хмурні́
родовий хмурно́го хмурно́ї хмурно́го хмурни́х
давальний хмурно́му хмурні́й хмурно́му хмурни́м
знахідний хмурни́й, хмурно́го хмурну́ хмурне́ хмурні́, хмурни́х
орудний хмурни́м хмурно́ю хмурни́м хмурни́ми
місцевий на/у хмурно́му, хмурні́м на/у хмурні́й на/у хмурно́му, хмурні́м на/у хмурни́х

Словник синонімів

ПОХМУ́РИЙ (про погоду, пору року, частину доби, небо - з хмарами, дощем, мрякою; про предмети - оповитий темрявою, імлою), ХМУ́РИЙ, ХМА́РНИЙ, ХМУРНИЙ, СПОХМУРНІ́ЛИЙ, ПОХМУРНІ́ЛИЙ, НАХМУ́РЕНИЙ, НАСУ́ПЛЕНИЙ, ПОНУ́РИЙ, ПОХМУ́РНИЙзаст.; ПРИ́ХМАРНИЙрозм., ХМУРИСТИЙрозм. (трохи хмурий); БЕЗРА́ДІСНИЙ, НЕВЕСЕ́ЛИЙ, НЕПРИВІ́ТНИЙ, НЕВІДРА́ДНИЙ[НЕОДРА́ДНИЙ], ВАЖКИ́Йрозм. (який своїм виглядом, забарвленням тощо створює сумний настрій). День похмурий, сонця нема, хоч і дощ не йде (Леся Українка); Будинок стояв похмурий, та коли я підійшов ближче, то крізь щілини у віконницях застеріг світло (Є. Гуцало); О вечори в землянці хмурій, пісні і сльози за вікном! (В. Сосюра); Небо хмарне і темне було, і літали веселі, пухкі сніжинки (В. Винниченко); Погода гіршала. Небо було хмурне (М. Трублаїні); Наступала осінь.. Спохмурніле небо дивилося на землю крізь подерті низькі хмари (В. Большак); Вікно відчинене у невеличкий садочок, що при квартирі, Віоріка дивиться на похмурнілі квіти (М. Чабанівський); Скувала озеро зима,.. вбілила простори снігами, темніє лиш над берегами лісів нахмурених кайма (І. Гончаренко); Брязкотом зброї в ті дні віщували насуплені хмари Біди незнані (переклад М. Зерова); Навряд чи він пішов униз, бо що йому там робити, в отих понурих підвалах..? (Ю. Андрухович); Темна та похмурна Із неба злізла чорна ніч (І. Котляревський); День мав бути прихмарний, прохолодний (Ю. Смолич); Місто спить: кам’яниці-озії Бовваніють у хмуристій млі (М. Старицький); Навіть безводні, безрадісні азіатські степи, де страждав, мучився, але не каявся рядовий Оренбурзького лінійного полку Тарас Шевченко, живили його як поета (М. Рильський); Знову день і знову невеселий. Бродить осінь, мов старе вино (Л. Дмитерко); Ніч непривітна настала, безмісячна, дощ цілонічний Зевс проливав (переклад Бориса Тена); Чорна важка гора розправила крила смерек (М. Коцюбинський). - Пор. непого́жий.
ПОХМУ́РИЙ (у поганому настрої; взагалі схильний до невеселого, сумного настрою; про обличчя, брови, лоб - який виражає такий настрій), ХМУ́РИЙ, ХМУРНИ́Й, ПОНУ́РИЙ, ПОНУ́РЕНИЙ, ХМА́РНИЙ, НАХМУ́РЕНИЙ, НАХМА́РЕНИЙ, ЗАХМА́РЕНИЙ, НАСУ́ПЛЕНИЙ, ПОСУ́ПЛЕНИЙ, НАХНЮ́ПЛЕНИЙ, ПОХМУ́РЕНИЙ, ВОВКУВА́ТИЙрозм.,НАДУ́ТИЙрозм.,НАСУ́РМЛЕНИЙ[НАСУ́МРЕНИЙ]розм., НАБУРМО́СЕНИЙрозм., ПОХИ́ЛИЙ розм., ПОНИ́КЛИЙрозм.,НАСТОВБУ́РЧЕНИЙ[НАСТОБУ́РЧЕНИЙ]розм.,ПРИ́ХМАРНИЙрозм.,ПОХМУ́РНИЙзаст.,ЗАХМУ́РЕНИЙдіал.,ПА́ХМУРНИЙдіал.,ОХМУ́РИЙдіал.Люди, що жили по тих оселях, понурі та похмурі, німі та мовчазливі, слоняються, як тіні, по горах та байраках (Панас Мирний); Мати боязко на його споглядала - гніву не вбачала, тільки думу-думу на чолі високім похмурім (Марко Вовчок); Батько хмурий мовчки зняв пасок із себе і вперше відшмагав Артема (А. Головко); Хмурне лице дівчини якраз роз’яснилося, брови розтянулися, а очі весело забігали (Н. Кобринська); Вона в понурених очах не знайшла розради і з жахом відчула, як невидима страшна межа пролягла між нею і лісовиками (М. Стельмах); Хмарною прийшла Оленка додому, не сказала нікому нічого, затаїла тривогу в серці (К. Гордієнко); Накинувши пальто на плечі, Франко сидить у дворі на какамені. Нахмурений, зосереджений, задуманий (О. Левада); Рідко Порфир бачить матір усміхненою, все більше буває нахмарена, заклопотана, а то й розлючена, коли він її доведе (О. Гончар); Андрій мовчки, з захмареним обличчям, подав руку одному німцеві, другому (Ю. Бедзик); Олеся никала мовчки по залі й цілий день ходила надута й насуплена (І. Нечуй-Левицький); Грицько подивився довго їй услід і, посуплений, потягся через терни додому (М. Грушевський); Гладун іде поблизу Степури нахнюплений (О. Гончар); Нічого не сказала Горпина, замовк і Петро похмурений (Б. Грінченко); - Я тільки з виду вовкуватий, а душа в мене лагідна (І. Цюпа); Цілий тиждень Гриньо, насурмлений, як осінній день, ходив на працю (С. Чорнобривець); Ставав [Терень] хмурим, мовчазним, набурмосеним. Дивився спідлоба, понуро (В. Винниченко); Я стала дівка на порі, хоть боязка, похила й тиха (І. Франко); Весілля було не таке, до якого звикли. Кислі, пониклі, ..снували по хаті батьки молодої (Ю. Збанацький); Василь Масляк, рудуватий, настовбурчений, клятої вдачі і вже не молодих літ хазяїн, хитро примружив вузенькі, як у поросяти, очі (І. Микитенко); Насупивши брови, сидів старий за вечерею; а другі гості, бачивши, що він такий похмурний, і собі сиділи мовчки (П. Куліш); Надбіг кельнер, захмурений та недобрий (Лесь Мартович); Тут [на ярмарку] уявляються і молодиці повновиді і трохи охмурі, - усе вони цінують і на все кажуть, що дорого (Марко Вовчок).