-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив хму́ритися, хму́ритись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   хму́рмося, хму́рмось
2 особа хму́рся хму́ртеся, хму́ртесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа хму́ритимуся, хму́ритимусь хму́ритимемося, хму́ритимемось, хму́ритимемся
2 особа хму́ритимешся хму́ритиметеся, хму́ритиметесь
3 особа хму́ритиметься хму́ритимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа хму́рюся, хму́рюсь хму́римося, хму́римось, хму́римся
2 особа хму́ришся хму́ритеся, хму́ритесь
3 особа хму́риться хму́ряться
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
хму́рячись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. хму́рився, хму́ривсь хму́рилися, хму́рились
жін. р. хму́рилася, хму́рилась
сер. р. хму́рилося, хму́рилось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
хму́рившись

Словник синонімів

НАХМУ́РИТИСЯ (стати похмурим, незадоволеним, сердитим), ПОХМУ́РИТИСЯ, НАСУ́ПИТИСЯ, СПОХМУРНІ́ТИ, ПОХМУРНІ́ТИ, ПОСУ́ПИТИСЯ, СХМУРНІ́ТИрідше,НАСУ́МРИТИСЯ[НАСУ́РМИТИСЯ]розм.,ПОТЕМНІ́ТИпідсил.,НАСУРМА́ЧИТИСЯпідсил. розм.,НАХМА́РИТИСЯпідсил. поет.,ПОХМАРНІ́ТИпідсил. поет.,СХМАРНІ́ТИпідсил. поет.,ПОХМА́РИТИСЯпідсил. рідше;ПОХМУРНІ́ШАТИ, ПОТЕМНІ́ШАТИпідсил. (стати похмурим або похмурішим); НАДУ́ТИСЯрозм.,НАБУРМО́СИТИСЯрозм.,НАГОГО́ШИТИСЯрозм.,НАЇЖА́ЧИТИСЯрозм.,НАЇ́ЖИТИСЯрозм. рідше,НАПИНДЮ́ЧИТИСЯрозм.,НАСТОВБУ́РЧИТИСЯ[НАСТОБУ́РЧИТИСЯ]розм.,НАЖА́БИТИСЯзневажл.,НАМУРМО́СИТИСЯрозм. (з відтінком незадоволення, гніву). - Недок.: нахму́рюватися, хму́ритися, насу́плюватися, су́питися, хмурні́ти, похмурні́ти, темні́ти, насурма́чуватися, хма́ритися, хмарні́ти, похмурні́шати, хмурні́шати, темні́шати, наґоґо́шуватися, наїжа́чуватися, наї́жуватися, настовбу́рчуватися[настобу́рчуватися], нажа́блюватися. Нахмуривсь, задумався Порфир, і матері болісно тенькнуло в серці: "Щось таки накоїв!" (О. Гончар); Хлопець зразу ж насуплюється.. - Ти чого набурмосився! (М. Стельмах); Скибине обличчя раптом спохмурніло (А. Головко); Посупившись, вернулась наньмичка [наймичка] у кімнату та й сіла у куток (Г. Квітка-Основ’яненко); Заробітчани притихли, насумрилися, придавлені вісткою (К. Гордієнко); Інший би підняв крик, ..а Микола нічого. Тільки насурмився, чмихнув злостиво (Ю. Збанацький); Вид Мотрин, йбез того хмурий, ще дужче потемнів... (Панас Мирний); - Яка ватага? - насурмачився Бовдюг. - Що ми, по-твоєму, - банда? (Григорій Тютюнник); Старий враз насупився, похмарнів. - А в Японії, я чув, дітей тридцять тисяч калічками народилось (О. Гончар); Робітники обернулись на регіт. Побачивши надто веселого головного інженера, вони похмурнішали (Ю. Шовкопляс); Айше надулась і довго стояла в куточку, здивована й ображена (М. Коцюбинський); - Тітко Докіє, чого це Дмитро як сич наґоґошився? (М. Стельмах); Він примітив, що його не слухають, розсердився, напиндючився (І. Нечуй-Левицький); Настовбурчився весь, у погляді ненависть, кулачата стиснулись (О. Гончар); Тільки ще більше спохмурнів [цар], насупився й нажабився (О. Ільченко); Дмитро намурмосився, що із Сашком так панькаються, відвернувся (Б. Харчук).
ХМУ́РИТИСЯ (про небо, день тощо - ставати хмарним, сірим; безос. - про стан природи перед дощем, негодою), ХМА́РИТИСЯ, ХМАРНІ́ТИ, НАХМУ́РЮВАТИСЯ, НАСУ́ПЛЮВАТИСЯ, МОЛОДИ́ТИСЯдіал. - Док.: нахму́ритися, захма́ритися, насу́питися. Хмуриться небо, збивається знов волога (К. Гордієнко); Хмаривсь день якусь хвилину - потім знову заяснів (П. Тичина); Сірий день поволеньки насуплювався (О. Досвітній); Молодиться-молодиться, та й дощ не піде (М. Номис).