ПОХМУ́РИЙ (про погоду, пору року, частину доби, небо - з хмарами, дощем, мрякою; про предмети - оповитий темрявою, імлою), ХМУ́РИЙ, ХМА́РНИЙ, ХМУРНИЙ, СПОХМУРНІ́ЛИЙ, ПОХМУРНІ́ЛИЙ, НАХМУ́РЕНИЙ, НАСУ́ПЛЕНИЙ, ПОНУ́РИЙ, ПОХМУ́РНИЙзаст.; ПРИ́ХМАРНИЙрозм., ХМУРИСТИЙрозм. (трохи хмурий); БЕЗРА́ДІСНИЙ, НЕВЕСЕ́ЛИЙ, НЕПРИВІ́ТНИЙ, НЕВІДРА́ДНИЙ[НЕОДРА́ДНИЙ], ВАЖКИ́Йрозм. (який своїм виглядом, забарвленням тощо створює сумний настрій). День похмурий, сонця нема, хоч і дощ не йде (Леся Українка); Будинок стояв похмурий, та коли я підійшов ближче, то крізь щілини у віконницях застеріг світло (Є. Гуцало); О вечори в землянці хмурій, пісні і сльози за вікном! (В. Сосюра); Небо хмарне і темне було, і літали веселі, пухкі сніжинки (В. Винниченко); Погода гіршала. Небо було хмурне (М. Трублаїні); Наступала осінь.. Спохмурніле небо дивилося на землю крізь подерті низькі хмари (В. Большак); Вікно відчинене у невеличкий садочок, що при квартирі, Віоріка дивиться на похмурнілі квіти (М. Чабанівський); Скувала озеро зима,.. вбілила простори снігами, темніє лиш над берегами лісів нахмурених кайма (І. Гончаренко); Брязкотом зброї в ті дні віщували насуплені хмари Біди незнані (переклад М. Зерова); Навряд чи він пішов униз, бо що йому там робити, в отих понурих підвалах..? (Ю. Андрухович); Темна та похмурна Із неба злізла чорна ніч (І. Котляревський); День мав бути прихмарний, прохолодний (Ю. Смолич); Місто спить: кам’яниці-озії Бовваніють у хмуристій млі (М. Старицький); Навіть безводні, безрадісні азіатські степи, де страждав, мучився, але не каявся рядовий Оренбурзького лінійного полку Тарас Шевченко, живили його як поета (М. Рильський); Знову день і знову невеселий. Бродить осінь, мов старе вино (Л. Дмитерко); Ніч непривітна настала, безмісячна, дощ цілонічний Зевс проливав (переклад Бориса Тена); Чорна важка гора розправила крила смерек (М. Коцюбинський). - Пор. непого́жий.