ПА́ГІННЯ (молоді пагони, гілки; молоді рослини); ПО́РІСТ, ПО́РІСТЬ[ПО́РОСТЬ], ПО́РОСЛЬ, ПА́РОСТЬ, ПА́МОЛОДЬ, ПА́МОЛОДОК, ОБРО́СТЬрозм., ЛІТО́РОСТпоет., ЛІТО́РОСЛЬпоет. (однорічні пагони); ХМИЗНЯ́К, ХМИЗ (дрібні лісові зарості). Старий дуб.. гнав угору молоде пагіння (І. Цюпа); Вже зелена порість пробивається, сонце вигріває землю (К. Гордієнко); Від пенька встигла вирости густим кущем буйна порость (А. Шиян); Сотні солов’їв щебетали по кущах молодого поросту (Панас Мирний); Милує око [ліс] молодою порослю, що піднімається на зміну старому лісові (В. Гжицький); Те саме чорне й голе цурпалля, яке лякало людей своїм виглядом, пустило густу зелену парость (Д. Ткач); Біля кореневища старого дуба поросла памолодь (П. Загребельний); Обрость на дереві (Словник Б. Грінченка); - На місці зрубаного дуба росли нові!.. І навіть хмиз угору дерся!.. (В. Сосюра). - Пор. па́гін.

ХМИЗзбірн. (невеликі тонкі гілки, відділені від дерева, куща; сухі гілки, сучки дерев, що попадали на землю), ХМИ́ЗЗЯрідше,ХВО́РО́СТ, ХВОРОСТИ́ННЯдіал.,ХВОРОСТНЯ́К, ПАЛІ́ЧЧЯ, ЛОМ, ЛОМА́ЧЧЯ, ТРУ́СОК, ТРУСКдіал.,ХМИЗНЯ́Крідше,ЛА́МАНЬрозм.,ЛІМдіал.,ПАТИ́ЧЧЯдіал.,РІ́ЩЕдіал.,ХАМЛО́діал.,ХРУСТдіал.,ХАЩдіал.Підклали свіжого хмизу, й сухі палички затріщали в синенькому полум’ї (С. Васильченко); Хмиззя, обмазане в глей, говорюча ластівка носить, Поки не зліпить гнізда (М. Зеров); Старша сестра, чорноока Маруся, вартовому зуби замовляла, а меншенька Катруся знедоленому братику хліб і до хліба через оголене хворостиння рученятами пропихала (С. Ковалів); Короткочубі трави по долинках ще схилені в один бік, а в них позапліталось паліччя, очерет, торішнє сіно (Ю. Мушкетик); Ой піду я в ліс по дрова, Назбираю лому (пісня); Віктор підкладає сухе ломаччя.. З багаття знову вириваються веселі язики (П. Автомонов); В каміні дотлівали поліна та трусок (І. Нечуй-Левицький); Молодь з бригади .. допомогла лісоводам.. возити та викладати по гребенях схилів паливний матеріал, тобто всяку ламань, прілу солому, сухий бур’ян (І. Волошин); Мов хорий, вітер там стогнав, Серед верхів блукаючи. То в далі лім десь затріщить, Ворона крякне (І. Франко); За шість грибків та оберемок сухого патиччя ви обидва припаяли мені тоді п’ять злотих штрафу (П. Козланюк); Станко та Мирослава докинули ріща на вогонь (Ю. Опільський); Так навпростець і чеше [Масляк], по колоддям спотикається і вже не десять разів лобом цілувався з хамлом, що попід ногами йому плуталося (Г. Квітка-Основ’яненко); [Деві:] Дядьку, ось пожди, я хрусту принесу, вогонь підживим (Леся Українка). - Пор. сушня́к.