-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | хмелі́ти |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | хмелі́ймо |
| 2 особа | хмелі́й | хмелі́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | хмелі́тиму | хмелі́тимемо, хмелі́тимем |
| 2 особа | хмелі́тимеш | хмелі́тимете |
| 3 особа | хмелі́тиме | хмелі́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | хмелі́ю | хмелі́ємо, хмелі́єм |
| 2 особа | хмелі́єш | хмелі́єте |
| 3 особа | хмелі́є | хмелі́ють |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| хмелі́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | хмелі́в | хмелі́ли |
| жін. р. | хмелі́ла |
| сер. р. | хмелі́ло |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| хмелі́вши |
Словник синонімів
ЗБУ́ДЖУВАТИСЯ (приходити в стан нервового піднесення, напруження), ХВИЛЮВА́ТИСЯ, РОЗПА́ЛЮВАТИСЯ підсил., РОЗПАЛЯ́ТИСЯ підсил., ЗАПА́ЛЮВАТИСЯ підсил., РОЗГАРЯЧА́ТИСЯ підсил., РОЗГАРЯ́ЧУВАТИСЯ підсил., РОЗІГРІВА́ТИСЯ підсил. рідше, НАЕЛЕКТРИЗО́ВУВАТИСЯ підсил., П’ЯНІ́ТИ підсил., ХМЕЛІ́ТИ підсил.; ГАРЯЧИ́ТИСЯ, ГАРЯЧКУВА́ТИ, КИП’ЯТИ́ТИСЯ, КИПІ́ТИ, ПАЛА́ТИ підсил., ПАЛЕНІ́ТИ підсил., ПАЛИ́ТИСЯ підсил. рідше (перебувати в стані збудження). - Док.: збуди́тися, схвилюва́тися, розхвилюва́тися, розпали́тися, запали́тися, розгарячи́тися, розігрі́тися, наелектризува́тися, оп’яні́ти, сп’яні́ти, захмелі́ти, охмелі́ти, розпалені́ти. Вони стали радитися, збуджуючись і запалюючись одне від одного (О. Гончар); Очі, здавалося, проникали Прохорові в саму душу, примушуючи його теж хвилюватися від незвіданого, але привабливого почуття (А. Шиян); Пустили на голоси: вибрали Чіпку. Далі, розгарячившись, вибрали Саєнка в губернські гласні (Панас Мирний); П’яніли дівчата, на нього глянувши, хоч він і не дивився на них (О. Ільченко); Енергійна русява Ніна Іванова гарячкувала, промовляла з запалом, намагаючись переконати своїх співбесідників (В. Собко); - Ваш Вовченко вважає, що кожна заплавна річка - болото. Він убиває наші річки, - паленів Бачура (М. Чабанівський). - Пор. нервува́тися, 1. хвилюва́тися.
П’ЯНІ́ТИ (ставати п’яним від алкогольного напою), ХМЕЛІ́ТИ, УПИВА́ТИСЯ [ВПИВА́ТИСЯ], ПІДПИВА́ТИ розм., ПІДГУ́ЛЮВАТИ розм. (трохи). - Док.: оп’яні́ти, сп’яні́ти, захмелі́ти, охмелі́ти, схмеліти, упи́тися [впи́тися], підпи́ти, підпия́чити розм. підгуля́ти. Сидить [Савка] над смаженим поросям, перекидає, не п’яніючи, чарку за чаркою, просторікує (О. Гончар); Від вина трохи було захмеліла [Юлія Андріївна], але сп’яніння давно минулося (Л. Дмитерко); В князя Змія саме гості Випивали на помості, - Упивалися пани, поскидавши жупани (Л. Первомайський); Чоловіки вже й підпили. Голосніше балакають, а дехто й кричить, сперечаючись (Є. Гуцало); Підгуляв, що й з копитів збився (М. Номис). - Пор. 1. перепива́тися.