-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив хмарні́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   хмарні́ймо
2 особа хмарні́й хмарні́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа хмарні́тиму хмарні́тимемо, хмарні́тимем
2 особа хмарні́тимеш хмарні́тимете
3 особа хмарні́тиме хмарні́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа хмарні́ю хмарні́ємо, хмарні́єм
2 особа хмарні́єш хмарні́єте
3 особа хмарні́є хмарні́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
хмарні́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. хмарні́в хмарні́ли
жін. р. хмарні́ла
сер. р. хмарні́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
хмарні́вши

Словник синонімів

НАХМУ́РИТИСЯ (стати похмурим, незадоволеним, сердитим), ПОХМУ́РИТИСЯ, НАСУ́ПИТИСЯ, СПОХМУРНІ́ТИ, ПОХМУРНІ́ТИ, ПОСУ́ПИТИСЯ, СХМУРНІ́ТИрідше,НАСУ́МРИТИСЯ[НАСУ́РМИТИСЯ]розм.,ПОТЕМНІ́ТИпідсил.,НАСУРМА́ЧИТИСЯпідсил. розм.,НАХМА́РИТИСЯпідсил. поет.,ПОХМАРНІ́ТИпідсил. поет.,СХМАРНІ́ТИпідсил. поет.,ПОХМА́РИТИСЯпідсил. рідше;ПОХМУРНІ́ШАТИ, ПОТЕМНІ́ШАТИпідсил. (стати похмурим або похмурішим); НАДУ́ТИСЯрозм.,НАБУРМО́СИТИСЯрозм.,НАГОГО́ШИТИСЯрозм.,НАЇЖА́ЧИТИСЯрозм.,НАЇ́ЖИТИСЯрозм. рідше,НАПИНДЮ́ЧИТИСЯрозм.,НАСТОВБУ́РЧИТИСЯ[НАСТОБУ́РЧИТИСЯ]розм.,НАЖА́БИТИСЯзневажл.,НАМУРМО́СИТИСЯрозм. (з відтінком незадоволення, гніву). - Недок.: нахму́рюватися, хму́ритися, насу́плюватися, су́питися, хмурні́ти, похмурні́ти, темні́ти, насурма́чуватися, хма́ритися, хмарні́ти, похмурні́шати, хмурні́шати, темні́шати, наґоґо́шуватися, наїжа́чуватися, наї́жуватися, настовбу́рчуватися[настобу́рчуватися], нажа́блюватися. Нахмуривсь, задумався Порфир, і матері болісно тенькнуло в серці: "Щось таки накоїв!" (О. Гончар); Хлопець зразу ж насуплюється.. - Ти чого набурмосився! (М. Стельмах); Скибине обличчя раптом спохмурніло (А. Головко); Посупившись, вернулась наньмичка [наймичка] у кімнату та й сіла у куток (Г. Квітка-Основ’яненко); Заробітчани притихли, насумрилися, придавлені вісткою (К. Гордієнко); Інший би підняв крик, ..а Микола нічого. Тільки насурмився, чмихнув злостиво (Ю. Збанацький); Вид Мотрин, йбез того хмурий, ще дужче потемнів... (Панас Мирний); - Яка ватага? - насурмачився Бовдюг. - Що ми, по-твоєму, - банда? (Григорій Тютюнник); Старий враз насупився, похмарнів. - А в Японії, я чув, дітей тридцять тисяч калічками народилось (О. Гончар); Робітники обернулись на регіт. Побачивши надто веселого головного інженера, вони похмурнішали (Ю. Шовкопляс); Айше надулась і довго стояла в куточку, здивована й ображена (М. Коцюбинський); - Тітко Докіє, чого це Дмитро як сич наґоґошився? (М. Стельмах); Він примітив, що його не слухають, розсердився, напиндючився (І. Нечуй-Левицький); Настовбурчився весь, у погляді ненависть, кулачата стиснулись (О. Гончар); Тільки ще більше спохмурнів [цар], насупився й нажабився (О. Ільченко); Дмитро намурмосився, що із Сашком так панькаються, відвернувся (Б. Харчук).
ХМУ́РИТИСЯ (про небо, день тощо - ставати хмарним, сірим; безос. - про стан природи перед дощем, негодою), ХМА́РИТИСЯ, ХМАРНІ́ТИ, НАХМУ́РЮВАТИСЯ, НАСУ́ПЛЮВАТИСЯ, МОЛОДИ́ТИСЯдіал. - Док.: нахму́ритися, захма́ритися, насу́питися. Хмуриться небо, збивається знов волога (К. Гордієнко); Хмаривсь день якусь хвилину - потім знову заяснів (П. Тичина); Сірий день поволеньки насуплювався (О. Досвітній); Молодиться-молодиться, та й дощ не піде (М. Номис).