ХМА́РА (скупчення краплин води, кристаликів льоду та їхньої суміші, зависле в повітрі), ХМАРОВИ́ННЯзбірн. розм.,ХМАРИ́НА, О́БОЛОКпоет. заст.; ТУ́ЧА (густа, темна, грозова). Важкі хмари облягали небо (О. Довженко); - Хмари, хмари! - бурмотів занепокоєно господар, дивлячись на важкі темні копиці хмаровиння, що швидко пливли з півночі (Ю. Бедзик); Буревій так само зник, як і навалився. Остання черевата хмарина відкрила сонце (У. Самчук); Дощ, витрусивши безліч краплин, посунув свої хмари далі.., відганяв хмарки тендітні, оболоки прозорі, залишаючи темних, плідних, дощовитих (Ю. Яновський); Середина тучі - спідчорна-сиза і клубиться, клубиться, гонена неодолимою дикою силою (Г. Хоткевич).