-1-
іменник чоловічого роду, істота

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний хлюст хлюсти́
родовий хлю́ста хлюсті́в
давальний хлю́стові, хлю́сту хлюста́м
знахідний хлю́ста хлюсті́в
орудний хлю́стом хлюста́ми
місцевий на/у хлю́стові, хлю́сті на/у хлюста́х
кличний хлю́сте хлюсти́

Словник синонімів

ПРОЙДИ́СВІТрозм. (хитра і спритна у своїх вчинках людина), АВАНТЮРИ́СТ, АВАНТУ́РНИК, ПРО́ЙДАрозм., ПРОНО́ЗАрозм.,ПРОНИ́РА розм.,ПРОЛА́ЗАрозм.,ШЕ́ЛЬМАрозм., В’ЮНрозм.,ЛОВКА́Чрозм.,ПРОЙДО́ХАрозм.,ЗУХфам.,ЕКВІЛІБРИ́СТірон.,ХЛЮСТзневажл.,ПРОЯ́ВАзневажл., лайл.,КАНА́ЛІЯлайл.,БЕ́СТІЯлайл., перев. із сл. хитра, продувна, СУЦІ́ГАлайл.Пече мене пройдисвіта обман, Який проліз у наші вірні лави, Який не знав ні труднощів, ні ран, Але завжди крутився біля слави (М. Нагнибіда); Гукаючи "вези!", Коня історії сідлали ті артисти, Що їх по-справжньому зовуть - авантюристи (М. Рильський); - Пан Яскульський - і пройда, і зух, - вилазив по Бахчисараю та Цареграду, закупив башів у султана та й приволік сюди татарву (М. Старицький); Тепер усі троє дивились на мене як на пронозу, що й у мишачу дірку пролізе (Є. Гуцало); - То що воно, де та як? - допитувався пронира - власник заїзду. - Ви були в Гоголеві?А по чому там, не чули, жито? (Ю. Збанацький); То дарма, що він за свої кревні купив коні. Знайдуть їх якісь пролази у нього, і не оберешся лиха та поговорів (М. Стельмах); - А яка б же шельма, опріч Кирила Тура, пробралась до тебе через три сторожі? (П. Куліш); Виприснув Федір, як клинець з-під обуха... В’юн Федір! (Панас Мирний); Слухаєш, слухаєш та сам собі й скажеш: - Хоч би разок радіофейлетона чи гумореску прочитали. Отаке щось... Про отих... Про ловкачів, про брехунів... (О. Ковінька); [Виборний:] Забудь Петра-ланця, Пройдоху-поганця, - Покорися! (І. Котляревський); Треба Фільку на все село показати, що він за хлюст (О. Кундзич); [Сильвестр:] Та я тебе, єретика, прояву, Негайно в яму кину по уставу Усіх семи соборів пресвятих! (І. Кочерга); - Ох, каналія! - блискотіло в її задиркуватих очах.- І що це він затіває? (Я. Баш); [Харько:] Завжди ти вдавала з себе неповинну, але я переконався, що ти продувна бестія! (М. Кропивницький); - Ти знаєш, він який суціга, Паливода і горлоріз (І. Котляревський). - Пор. 2. хи́трий, 1. шахра́й.
ФРАНТ (той, хто модно й ошатно одягається), ЧЕПУРУ́Н, ДЖЕ́НДЖИКрозм., ФАТрозм., ХВИ́НТИКрозм., ФЕРТзневажл., ФЕ́РТИКзневажл., ХЛЮСТзневажл. (той, хто надає одягу надзвичайного значення; пуста, легковажна людина); ДЕ́НДІ заст. (той, хто одягається вишукано); МО́ДНИКрозм. (той, хто одягається за останньою модою); ПІЖО́Нрозм., СТИЛЯ́ГАзневажл. (той, хто відзначається підвищеним інтересом до модного стилю в одязі, манерах тощо). Франт у напіввійськовому, спортивного крою, костюмі, в гетрах, в зеленому капелюсі з пір’їною.. йде вулицею (Ю. Яновський); Колись шив він на перших краківських чепурунів і надумав тепер пригадати минуле (З. Тулуб); Міцна рука Піппо Бенедетті схопила його ззаду за полу смокінга.. - Цього дженджика туди ж, до міністрів, - махнув рукою капітан (П. Загребельний); - Йде під руку з модним фатом, У розкішному вбранні, З видом гордим і пихатим... Не моя це Мінна, ні! (переклад М. Лукаша); - Тут де не візьмись хвинтик з улиці (Панас Мирний); На приступку Сашкового ящичка поставив ногу в елегантному шевровому чоботі з лакованими закотами під колінами якийсь ферт у сірих бриджах (Ю. Смолич); На ґанок вибіг кирпатий фертик у коротенькому піджаку на телячому хутрі (Ю. Збанацький); Темний костюм лежав на ньому ідеально. Плащ був перекинутий через руку, як у римського хлюста (П. Загребельний); В порівнянні до блискучих денді, котрі роями вилися довкола Ніни, Іван справді являвся дуже непоказним (І. Франко); Командир полку, завзятий патріот піхоти, органічно не терпів "модників" (О. Гончар); Дивлячись на нього, мимоволі питаєш себе: чи можна ставитися до такого піжона серйозно? (Ю. Шовкопляс); Не звик я носити чобіт, галіфе, У моднім пишався, хоча й не стиляга (І. Муратов).