ХЛЮ́ПАТИ (про воду та іншу рідину - рухаючись, утворювати плескіт, хлюпання), ХЛЮ́ПАТИСЯ, ПЛЕСКА́ТИ, ПЛЕСКА́ТИСЯ, ПЛЕСКОТА́ТИ[ПЛЕСКОТІ́ТИ]підсил.,ПЛЕСКОТА́ТИСЯ[ПЛЕСКОТІ́ТИСЯ]підсил.,ПЛЮ́СКАТИ, ПЛЮ́СКАТИСЯ, ПЛЮЩА́ТИ, БИ́ТИ підсил.,БИ́ТИСЯпідсил.,ХЛЮПОТА́ТИ[ХЛЮПОТІ́ТИ]підсил.,ХЛЮПОТА́ТИСЯ[ХЛЮПОТІ́ТИСЯ]підсил.,ПЛЮСКОТА́ТИ[ПЛЮСКОТІ́ТИ] підсил.,ПЛЮСКОТА́ТИСЯ[ПЛЮСКОТІ́ТИСЯ]підсил.,ШУЛЬПОТІ́ТИдіал.,ХЛЮ́СКАТИдіал. - Док.: хлю́пну́ти, хлю́пнутися, плесну́ти, плесну́тися, плю́снути, плю́снутися, хлю́снути. Поряд ласкаво і лагідно хлюпає море (Д. Ткач); Під ногами тихо, воркітливо хлюпались ніжні хвилі річки (Ю. Збанацький); З морським капітаном ми [комбайнери] схожі по силі: Обидва долаєм негоди в путі. Обом нам до ніг б’ються-плескають хвилі - Йому голубі, А мені золоті (С. Олійник); В балці голубливо плескався сріблястий струмок (Я. Качура); Десь близько, ніби сріблястий дзвіночок, плескотів потік (С. Скляренко); Працювали, розмовляли, метушились робітники, плюскала вода, бухтіла парова машина (Б. Грінченко); Дрібна хвиля плюскалась об берег і гасла на піску (С. Журахович); Морська вода, така прозора, побіля берега плющить (Н. Забіла); Вода б’є в скелю; Сталь біжить по жолобу, як вода, і хлюпоче, і грає, падаючи в глибокий ківш (В. Собко); З хмар безперестанно дощ хлюпотів (Я. Щоголів); Дніпрові хвилі хлюпочуться у мене біля ніг (О. Довженко); Хвиля радісно плюскоче та ластиться до човна (І. Франко); Сірий надокучливий дощ плюскотів за вікнами (І. Цюпа); Води Німана плюскочуться блакитні (М. Рильський); Море легенько хвилювалось, тонісінькі хвильки плюскотілись біля берега (Ю. Збанацький); Гурт диких качок.. шульпотіли плескатими носами в куширях (Григорій Тютюнник); Дощ хлюскав у віконницю (Панас Мирний).

ХЛЮ́ПАТИСЯ (обливати, оббризкувати себе або один одного водою; рухатися, бризкатися в воді, утворюючи плескіт, хлюпання), ХЛЮ́ПАТИрідше,ПЛЕ́СКАТИСЯ, ПЛЕСКОТА́ТИСЯ[ПЛЕСКОТІ́ТИСЯ]підсил.,ПЛЕСКОТА́ТИ[ПЛЕСКОТІ́ТИ]підсил.,ПЛЮ́СКАТИСЯ, ПЛЮ́СКАТИ, ХЛЮПОТА́ТИСЯ[ХЛЮПОТІ́ТИСЯ]підсил.,ХЛЮПОСТА́ТИСЯпідсил. розм.,ПЛЮСКОТА́ТИСЯ[ПЛЮСКОТІ́ТИСЯ]підсил.,ПЛЮСКОТА́ТИ[ПЛЮСКОТІ́ТИ]підсил.,ПОЛОСКА́ТИСЯрозм.,ХЛЮ́СКАТИСЯдіал. - Здорово ж тобі таланить, Миколо, - хлюпаючись біля умивальника, каже Брага-бульдозерист (О. Гончар); Знай хлюпа і плюска, Мов у калюжі гуска! (П. Гулак-Артемовський); Дельфіни плескались, збивали на чорній воді гейзери світла (Леся Українка); Вода, хоч купатись іще не можна було, тягла так до себе, що весь час плюскалися в ній руками (Ірина Вільде); Біля яру щось хлюпоталося у воді. - То, мабуть, баришні купаються, - каже Іван (Панас Мирний); Курбала довго вовтузився на кухні.., потім хлюпотівся у тазі з водою, пирскаючи ротом (О. Досвітній); Зняв [Отава] піжамну куртку, відкрутив кран, довго хлюпостався під холодним струменем води (П. Загребельний); Дощ лив густо, сильно.. Посеред вулиці хлопчики, високо закотивши довгі штанці, підстрибували. А поруч плюскоталися гуси (П. Автомонов); Та мої товариші за той час.. Сорочки та гачі поскидали І з веселим криком та сміхами Плюскотали вже у срібних хвилях (І. Франко); Вона [риба] плюскотіла, рябила поверхнею моря (М. Трублаїні); З купальні стрибає у воду Наталя, бовтається, плаває, полощеться (С. Васильченко); Вони у воді хлюскались та били ногами (І. Франко). - Пор. 1. бо́втатися.