-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив хлю́пну́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   хлю́пні́мо, хлю́пні́м
2 особа хлю́пни́ хлю́пні́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа хлю́пну́ хлю́пнемо́, хлю́пне́м
2 особа хлю́пне́ш хлю́пнете́
3 особа хлю́пне́ хлю́пну́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. хлю́пну́в хлю́пну́ли
жін.р. хлю́пну́ла
сер.р. хлю́пну́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
хлю́пну́вши

Словник синонімів

ЛИНУ́ТИ (почати литися раптово й з великою силою), ПОЛИ́ТИ, ПОЛИ́ТИСЯ, ПОСИ́ПАТИ, ХЛИ́НУТИпідсил.,РИ́НУТИпідсил.,ХЛЮ́ПНУТИ, БУРХНУ́ТИрозм.,БУ́ХНУТИрозм.,ПОЛЛЯ́ТИСЯрідко;ПОРИ́НУ́ТИрозм.,УПЕРІ́ЩИТИ[ВПЕРІ́ЩИТИ]розм.,УШКВА́РИТИ[ВШКВА́РИТИ]розм.,ПОРОСНУ́ТИрозм.,ПОЛОСНУ́ТИрозм.,ПОЛОСОНУ́ТИпідсил. розм.,ЗАПІ́ЖИТИрозм. (про дощ); ПРОРВА́ТИСЯ (перев. про розплавлений метал). Дощ, як з відра, линув на землю - і зразу покрив її калюжами (Панас Мирний); Став дужчий вітер віять, такий, що аж з ніг валяє, та ще й з холодного краю. Ба, далі й дощ полив добренький (збірник "Народні оповідання"); Сльози раптом полились з очей, неначе забило випадком розкопане джерело (І. Нечуй-Левицький); Дощ посипав шпарко і рясніше (Ю. Смолич); Дощ хлинув шаленим водоспадом (Ю. Мокрієв); З обох очей техніка ринули рясні опади (А. Крижанівський); Перші краплини, важкі, як олово, застукали по листках, і слідом за цим хлюпнула злива (О. Донченко); А вода в Десні прибуває й прибуває: вершками лізе на берег, і ось бурхнуло й покотилось порівчаках і долинах (О. Десняк); Я не боюся хмари, зливи! .. Нехай і повінь валом бухне, Моя відвага не потухне (І. Франко); Поринули весняні води, задзюрчали струмочки, заклекотали в ярках, розіллялись широкою повіддю (М. Коцюбинський); Дощ, як несподівано вперіщив, так швидко й перестав (Ю. Збанацький); Незабаром і дощ ушкварив такий, що ну! (А. Свидницький); - Тільки рушили стежкою, за Клаповухим, а дощ як поросне (І. Вирган); Дощ полоснув мов з відра (І. Цюпа); Насунулись хмари, посипалась крупа пополовині з холодним дощем, а потім наглий дощ запіжив, аж захлющав (І. Нечуй-Левицький); Коли вона [сталь] піде, прорветься, над ковшами іскрами згора, - серце вдарить, серце стрепенеться, як і в того, що кричить "ура" (М. Рудь). - Пор. 2. ли́ти.
ХЛЮ́ПАТИ (про воду та іншу рідину - рухаючись, утворювати плескіт, хлюпання), ХЛЮ́ПАТИСЯ, ПЛЕСКА́ТИ, ПЛЕСКА́ТИСЯ, ПЛЕСКОТА́ТИ[ПЛЕСКОТІ́ТИ]підсил.,ПЛЕСКОТА́ТИСЯ[ПЛЕСКОТІ́ТИСЯ]підсил.,ПЛЮ́СКАТИ, ПЛЮ́СКАТИСЯ, ПЛЮЩА́ТИ, БИ́ТИ підсил.,БИ́ТИСЯпідсил.,ХЛЮПОТА́ТИ[ХЛЮПОТІ́ТИ]підсил.,ХЛЮПОТА́ТИСЯ[ХЛЮПОТІ́ТИСЯ]підсил.,ПЛЮСКОТА́ТИ[ПЛЮСКОТІ́ТИ] підсил.,ПЛЮСКОТА́ТИСЯ[ПЛЮСКОТІ́ТИСЯ]підсил.,ШУЛЬПОТІ́ТИдіал.,ХЛЮ́СКАТИдіал. - Док.: хлю́пну́ти, хлю́пнутися, плесну́ти, плесну́тися, плю́снути, плю́снутися, хлю́снути. Поряд ласкаво і лагідно хлюпає море (Д. Ткач); Під ногами тихо, воркітливо хлюпались ніжні хвилі річки (Ю. Збанацький); З морським капітаном ми [комбайнери] схожі по силі: Обидва долаєм негоди в путі. Обом нам до ніг б’ються-плескають хвилі - Йому голубі, А мені золоті (С. Олійник); В балці голубливо плескався сріблястий струмок (Я. Качура); Десь близько, ніби сріблястий дзвіночок, плескотів потік (С. Скляренко); Працювали, розмовляли, метушились робітники, плюскала вода, бухтіла парова машина (Б. Грінченко); Дрібна хвиля плюскалась об берег і гасла на піску (С. Журахович); Морська вода, така прозора, побіля берега плющить (Н. Забіла); Вода б’є в скелю; Сталь біжить по жолобу, як вода, і хлюпоче, і грає, падаючи в глибокий ківш (В. Собко); З хмар безперестанно дощ хлюпотів (Я. Щоголів); Дніпрові хвилі хлюпочуться у мене біля ніг (О. Довженко); Хвиля радісно плюскоче та ластиться до човна (І. Франко); Сірий надокучливий дощ плюскотів за вікнами (І. Цюпа); Води Німана плюскочуться блакитні (М. Рильський); Море легенько хвилювалось, тонісінькі хвильки плюскотілись біля берега (Ю. Збанацький); Гурт диких качок.. шульпотіли плескатими носами в куширях (Григорій Тютюнник); Дощ хлюскав у віконницю (Панас Мирний).
ХЛЮ́ПАТИ (про воду, рідке болото тощо - просочуючись, протікаючи, утворювати характерні звуки - плескіт), ХЛЯ́ПАТИ розм.,ХЛЮЩА́ТИрозм.,ПЛЮЩА́ТИрозм. - Док.: хлю́пну́ти, хля́пнути, хлю́снути, плю́снути. Вода вже хлюпала в протертих Марининих туфлях (Л. Дмитерко); Чим далі, тим ставало грузькіше, і вже у багатьох солдатів хляпало у чоботях (В. Большак); - Ноги грузнуть, аж в постолах хлющить (М. Коцюбинський); Під ногами плющав розмочений ґрунт (О. Десняк). - Пор. ча́вкати.
ХЛЮ́ПАТИна кого-що (рвучкими рухами обливати, оббризкувати водою або іншою рідиною когось, щось), ПЛЕСКА́ТИ, ПЛЮ́СКАТИ, ПЛЮ́ХКАТИрозм. - Док.: хлю́пну́ти, плесну́ти, плю́снути, плю́хнути. Хлопчик щулиться, мляво хлюпає на себе воду (І. Багмут); Старша кума плескала [вино] на стелю, а за нею хата вся хвалою розлягалася (Я. Качура). - Пор. 3. бри́зкати.
ХЛЮ́ПАТИ (занурюючись у воду, рухаючись у воді, утворювати плескіт, хлюпання), ПЛЕСКА́ТИ, ПЛЮ́СКАТИ. - Док.: хлю́пну́ти, плесну́ти, плю́снути. Хвиля над нивами ходить, над випасом хлюпають весла (М. Зеров); В нічній тиші різко плескали весла й важкі краплі води спадали з них у ріку (Н. Рибак); В тумані лунко плещуть весла (М. Стельмах).
ХЛЮ́ПНУ́ТИСЯ (упасти, зануритися в воду, рідке болото, утворюючи плескіт), ХЛЮ́ПНУ́ТИ, БО́ВТНУТИСЯ, БО́ВТНУТИ, ПЛЮ́СНУТИСЯ, ПЛЮ́СНУТИ, ПЛЮ́ХНУТИСЯрозм.,ПЛЮ́ХНУТИрозм. - Недок.: хлю́патися, хлю́пати, плю́скатися, плюскати, плю́хатисярозм.плю́хкатисярозм.плю́хатирозм.плю́хкатирозм.Хлюпнувся у річку Іван - в Інгульці!Прожектор піймав його. Куль хуртовина, - по ньому стріляли німецькі стрільці (І. Нехода); Біжать до теслі хлопці з поля - І човен хлюпає в ріку (М. Стельмах); Він бовтнувся всім тілом у воду (А. Головко); Хлопець і незчувся, як, кулею просвистівши в повітрі, плюхнувся в самісіньке баговиння (Ю. Збанацький); Плюхкає в розчин цеглина (О. Кундзич).
ШМО́РГАТИрозм. (із сл. ніс - з шумом утягувати носом повітря), ХЛЮ́ПАТИрозм., ПІДТЯ́ГУВАТИ[ПІДТЯГА́ТИ]розм. - Док.: шморгнути, шморгону́ти, хлю́пнути, підтягти́[підтягну́ти]. Іванко шморгав носом, утирав його верхом долоні (В. Гжицький); Мій товариш голосно хлюпає розквашеним носом (Ю. Збанацький); Біля воза рюмсала Галька. Яшко теж підтягав носом (П. Панч).