БРИ́ЗКАТИкого-що, чим і без додатка (обдавати, покривати бризками), ШПУВА́ТИдіал.;ПО́РСКАТИчим і без додатка,ПИ́РСКАТИчим і без додатка,ПРИ́СКАТИрозм. (з силою, зокрема випускаючи воду з шумом через рот); КРОПИ́ТИ, ОКРОПЛЯ́ТИ[ОКРО́ПЛЮВАТИ], СПРИ́СКУВАТИ, СПО́РСКУВАТИ (кого-що, чим - дрібними бризками); ЗБРИ́ЗКУВАТИ, СКРО́ПЛЮВАТИ[СКРОПЛЯ́ТИ] (злегка). - Док.: бри́знути, побри́зкати, шпуйну́ти, по́рснути, пи́рснути, при́снути, покропи́ти, окропи́ти, спри́снути, спо́рснути, збри́знути, скропи́ти. Почали жінки бризкати їй в обличчя водою, аж поки вона очутилась (Б. Грінченко); Тимчасом дід Оникій нарвав пучок зілля, вмочив у відро, бризкав на бджоли, прискав водою з рота й заганяв до улика (І. Нечуй-Левицький); Порснувши водою на штани, він так сильно натиснув прасом, що стіл затріщав (О. Бойченко); Павло, голий до пояса, стояв над великою емальованою мискою і пирскав на всі бокиводою (В. Кучер); Бризки від хвиль.. рясно кропилипалубу (О. Донченко); Другого дня в рожевім надвечірку Краплистий дощ отави окропив (А. Малишко); Ніч панянки просиділи над прасуванням. Для Орисі й води не треба було: слізьми сприскувала, аж їй очі почервоніли (А. Свидницький); Дід Яків п’є з кварти воду і спорскує ротом на підлогу (П. Козланюк); Галя зробила з головою Кирила все, що їй хотілося, навіть одеколоном збризнула (В. Собко); Схаменулась травонька, як скропила її небесна росочка; піднялись стебелинки, розпускались цвіточки (Г. Квітка-Основ’яненко). - Пор. забри́зкати, 3. хлю́пати.

ХЛЮ́ПАТИ (про воду та іншу рідину - рухаючись, утворювати плескіт, хлюпання), ХЛЮ́ПАТИСЯ, ПЛЕСКА́ТИ, ПЛЕСКА́ТИСЯ, ПЛЕСКОТА́ТИ[ПЛЕСКОТІ́ТИ]підсил.,ПЛЕСКОТА́ТИСЯ[ПЛЕСКОТІ́ТИСЯ]підсил.,ПЛЮ́СКАТИ, ПЛЮ́СКАТИСЯ, ПЛЮЩА́ТИ, БИ́ТИ підсил.,БИ́ТИСЯпідсил.,ХЛЮПОТА́ТИ[ХЛЮПОТІ́ТИ]підсил.,ХЛЮПОТА́ТИСЯ[ХЛЮПОТІ́ТИСЯ]підсил.,ПЛЮСКОТА́ТИ[ПЛЮСКОТІ́ТИ] підсил.,ПЛЮСКОТА́ТИСЯ[ПЛЮСКОТІ́ТИСЯ]підсил.,ШУЛЬПОТІ́ТИдіал.,ХЛЮ́СКАТИдіал. - Док.: хлю́пну́ти, хлю́пнутися, плесну́ти, плесну́тися, плю́снути, плю́снутися, хлю́снути. Поряд ласкаво і лагідно хлюпає море (Д. Ткач); Під ногами тихо, воркітливо хлюпались ніжні хвилі річки (Ю. Збанацький); З морським капітаном ми [комбайнери] схожі по силі: Обидва долаєм негоди в путі. Обом нам до ніг б’ються-плескають хвилі - Йому голубі, А мені золоті (С. Олійник); В балці голубливо плескався сріблястий струмок (Я. Качура); Десь близько, ніби сріблястий дзвіночок, плескотів потік (С. Скляренко); Працювали, розмовляли, метушились робітники, плюскала вода, бухтіла парова машина (Б. Грінченко); Дрібна хвиля плюскалась об берег і гасла на піску (С. Журахович); Морська вода, така прозора, побіля берега плющить (Н. Забіла); Вода б’є в скелю; Сталь біжить по жолобу, як вода, і хлюпоче, і грає, падаючи в глибокий ківш (В. Собко); З хмар безперестанно дощ хлюпотів (Я. Щоголів); Дніпрові хвилі хлюпочуться у мене біля ніг (О. Довженко); Хвиля радісно плюскоче та ластиться до човна (І. Франко); Сірий надокучливий дощ плюскотів за вікнами (І. Цюпа); Води Німана плюскочуться блакитні (М. Рильський); Море легенько хвилювалось, тонісінькі хвильки плюскотілись біля берега (Ю. Збанацький); Гурт диких качок.. шульпотіли плескатими носами в куширях (Григорій Тютюнник); Дощ хлюскав у віконницю (Панас Мирний).

ХЛЮ́ПАТИ (про воду, рідке болото тощо - просочуючись, протікаючи, утворювати характерні звуки - плескіт), ХЛЯ́ПАТИ розм.,ХЛЮЩА́ТИрозм.,ПЛЮЩА́ТИрозм. - Док.: хлю́пну́ти, хля́пнути, хлю́снути, плю́снути. Вода вже хлюпала в протертих Марининих туфлях (Л. Дмитерко); Чим далі, тим ставало грузькіше, і вже у багатьох солдатів хляпало у чоботях (В. Большак); - Ноги грузнуть, аж в постолах хлющить (М. Коцюбинський); Під ногами плющав розмочений ґрунт (О. Десняк). - Пор. ча́вкати.

ХЛЮ́ПАТИна кого-що (рвучкими рухами обливати, оббризкувати водою або іншою рідиною когось, щось), ПЛЕСКА́ТИ, ПЛЮ́СКАТИ, ПЛЮ́ХКАТИрозм. - Док.: хлю́пну́ти, плесну́ти, плю́снути, плю́хнути. Хлопчик щулиться, мляво хлюпає на себе воду (І. Багмут); Старша кума плескала [вино] на стелю, а за нею хата вся хвалою розлягалася (Я. Качура). - Пор. 3. бри́зкати.

ХЛЮ́ПАТИ (занурюючись у воду, рухаючись у воді, утворювати плескіт, хлюпання), ПЛЕСКА́ТИ, ПЛЮ́СКАТИ. - Док.: хлю́пну́ти, плесну́ти, плю́снути. Хвиля над нивами ходить, над випасом хлюпають весла (М. Зеров); В нічній тиші різко плескали весла й важкі краплі води спадали з них у ріку (Н. Рибак); В тумані лунко плещуть весла (М. Стельмах).

ХЛЮ́ПАТИСЯ (обливати, оббризкувати себе або один одного водою; рухатися, бризкатися в воді, утворюючи плескіт, хлюпання), ХЛЮ́ПАТИрідше,ПЛЕ́СКАТИСЯ, ПЛЕСКОТА́ТИСЯ[ПЛЕСКОТІ́ТИСЯ]підсил.,ПЛЕСКОТА́ТИ[ПЛЕСКОТІ́ТИ]підсил.,ПЛЮ́СКАТИСЯ, ПЛЮ́СКАТИ, ХЛЮПОТА́ТИСЯ[ХЛЮПОТІ́ТИСЯ]підсил.,ХЛЮПОСТА́ТИСЯпідсил. розм.,ПЛЮСКОТА́ТИСЯ[ПЛЮСКОТІ́ТИСЯ]підсил.,ПЛЮСКОТА́ТИ[ПЛЮСКОТІ́ТИ]підсил.,ПОЛОСКА́ТИСЯрозм.,ХЛЮ́СКАТИСЯдіал. - Здорово ж тобі таланить, Миколо, - хлюпаючись біля умивальника, каже Брага-бульдозерист (О. Гончар); Знай хлюпа і плюска, Мов у калюжі гуска! (П. Гулак-Артемовський); Дельфіни плескались, збивали на чорній воді гейзери світла (Леся Українка); Вода, хоч купатись іще не можна було, тягла так до себе, що весь час плюскалися в ній руками (Ірина Вільде); Біля яру щось хлюпоталося у воді. - То, мабуть, баришні купаються, - каже Іван (Панас Мирний); Курбала довго вовтузився на кухні.., потім хлюпотівся у тазі з водою, пирскаючи ротом (О. Досвітній); Зняв [Отава] піжамну куртку, відкрутив кран, довго хлюпостався під холодним струменем води (П. Загребельний); Дощ лив густо, сильно.. Посеред вулиці хлопчики, високо закотивши довгі штанці, підстрибували. А поруч плюскоталися гуси (П. Автомонов); Та мої товариші за той час.. Сорочки та гачі поскидали І з веселим криком та сміхами Плюскотали вже у срібних хвилях (І. Франко); Вона [риба] плюскотіла, рябила поверхнею моря (М. Трублаїні); З купальні стрибає у воду Наталя, бовтається, плаває, полощеться (С. Васильченко); Вони у воді хлюскались та били ногами (І. Франко). - Пор. 1. бо́втатися.

ХЛЮ́ПНУ́ТИСЯ (упасти, зануритися в воду, рідке болото, утворюючи плескіт), ХЛЮ́ПНУ́ТИ, БО́ВТНУТИСЯ, БО́ВТНУТИ, ПЛЮ́СНУТИСЯ, ПЛЮ́СНУТИ, ПЛЮ́ХНУТИСЯрозм.,ПЛЮ́ХНУТИрозм. - Недок.: хлю́патися, хлю́пати, плю́скатися, плюскати, плю́хатисярозм.плю́хкатисярозм.плю́хатирозм.плю́хкатирозм.Хлюпнувся у річку Іван - в Інгульці!Прожектор піймав його. Куль хуртовина, - по ньому стріляли німецькі стрільці (І. Нехода); Біжать до теслі хлопці з поля - І човен хлюпає в ріку (М. Стельмах); Він бовтнувся всім тілом у воду (А. Головко); Хлопець і незчувся, як, кулею просвистівши в повітрі, плюхнувся в самісіньке баговиння (Ю. Збанацький); Плюхкає в розчин цеглина (О. Кундзич).

ЧА́ВКАТИ (про болото, твань, трясовину тощо), ЧАВКОТІ́ТИпідсил., ЧВА́КАТИ, ЧВАКОТІ́ТИпідсил., ЧМО́КАТИ, ЦМО́КАТИ, ЧВЯ́КАТИрозм., ЧМА́КАТИрозм., ЧМАКОТІ́ТИпідсил. розм. - Док.: ча́вкнути, чва́кнути, чмо́кнути, цмо́кнути. Під ногами чавкала багнюка (Ю. Збанацький); У ногах чавкотіла холодна вода (С. Чорнобривець); Брудно-сіре вариво з мокрого снігу чвакає під черевиками (В. Дрозд); Під ногами чвакотить болотяна твань (А. Хижняк); Прийшла весна і відтала земля стигло чмокала під ногами (В. Собко); Здавалося - йди хоч століття, все буде під ногами цмокати крута земля, сіятиме й сіятиме однаковий дощ (О. Гончар); Драглисте багно огидно чвякало під ногами (Григорій Тютюнник); Знову форсуємо темряву. Аж злість розбирає. А мокрі! - вже й під білизною чмакотить (Я. Баш). - Пор. 2. хлю́пати.

ШМО́РГАТИрозм. (із сл. ніс - з шумом утягувати носом повітря), ХЛЮ́ПАТИрозм., ПІДТЯ́ГУВАТИ[ПІДТЯГА́ТИ]розм. - Док.: шморгнути, шморгону́ти, хлю́пнути, підтягти́[підтягну́ти]. Іванко шморгав носом, утирав його верхом долоні (В. Гжицький); Мій товариш голосно хлюпає розквашеним носом (Ю. Збанацький); Біля воза рюмсала Галька. Яшко теж підтягав носом (П. Панч).