хльосткий 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний хльостки́й хльостка́ хльостке́ хльосткі́
родовий хльостко́го хльостко́ї хльостко́го хльостки́х
давальний хльостко́му хльосткі́й хльостко́му хльостки́м
знахідний хльостки́й, хльостко́го хльостку́ хльостке́ хльосткі́, хльостки́х
орудний хльостки́м хльостко́ю хльостки́м хльостки́ми
місцевий на/у хльостко́му, хльосткі́м на/у хльосткі́й на/у хльостко́му, хльосткі́м на/у хльостки́х

Словник синонімів

ГОЛОСНИ́Й (про голос, звук - який добре чути), ГУЧНИ́Й, ГРОМОВИ́Йпідсил.,ГРОМОПОДІ́БНИЙпідсил.,ДЗВІНКИ́Й, ЗВУ́ЧНИЙ, ГРИМКИ́Й, ЗИ́ЧНИЙ, ХЛЬОСТКИ́Йрозм.;ОГЛУ́ШЛИВИЙ, ОГЛУ́ШНИЙ (який спричиняє біль у вухах); ГРОМО́ХКИЙ (сильний і різкий); ЛУНКИ́Й, ЛУНА́СТИЙрідше,ЛЯСКИ́Йрідше,ЛЯСКОТЛИ́ВИЙрідше (з відгомоном); ЗАЛИ́ВЧАСТИЙ, РОЗЛИ́ВЧАСТИЙ, ЗАЛИ́ВИСТИЙ, ЗАЛИВНИ́Й, РОЗЛИВНИ́Й (з переливами); РОЗКО́ТИСТИЙ (з розкотами); РОЗГО́НИСТИЙ (який чути далеко). Колеса в млині крутилися, вода шуміла й розливала голосний гук по долині (І. Нечуй-Левицький); Від багаття доноситься гучний регіт веселої юрми (М. Коцюбинський); Мабуть, таки любив ці моменти дід, коли в саму вже останню хвилину громовим голосом крикне: "Стій" (Г. Хоткевич); Незважаючи на свій громоподібний голос, професор справив на неї враження доброго й сердечного дідугана (Л. Дмитерко); Соломія.. враз залилася дзвінким сміхом (М. Коцюбинський); Бенедьо був на вид спокійний, говорив рівним, звучним голосом (І. Франко); - Панове-браття! - знов гаркнув могутній бас Кособудського, і його гримкий оклик змусив усіх обернутися (З. Тулуб); Там, у тій каплиці, примостилася полкова му-зика, і її зичний поклик та голосні заводи розходились по всьому садку (Панас Мирний); Ще не затихло збуджене шумовиння [оплесків], коли з радіоприймача продерся хльосткий голос коментатора (І. Волошин); Повітря прорізав оглушливий свисток (В. Собко); Перед світанком здригнулася земля від оглушних ударів грому (Н. Рибак); Громохкий шум води на хвилину оглушує хлопчика (О. Донченко); Повно, краплисто падає в свіжу післягрозову тишу лунке зозулине: ку-ку! (О. Гончар); І по льоду лунастий дзеньк соловейковим стогоном під чобітьми дитячими аж у вершину котиться... (І. Микитенко); Голос сильний, ляский, як лясне на вулиці - за два квартали чути (Я. Баш); Безперестану били гармати, ляскотливий гострий звук розривав мозок (П. Кочура); Здалеку долітає бадьорий і заливчастий гудок паровоза (Ю. Яновський); Він ще й досі.. чує сміх її сріблястий, розливчастий (О. Гончар); В кінці коридора заплакала дитина. Митько відразу ж подався на цейзаливистий крик (І. Волошин); Щось булькнуло, приснуло... почулося заливне реготання (Панас Мирний); Враз почувся з гущини Розливний тенорок (М. Рильський); У залі знявся сміх, з якого виділявся розкотистий чоловічий голос (Ірина Вільде); Нараз Ігор заходиться нестримним розгонистим сміхом (О. Донченко). - Пор. 1. дзвінки́й.
ДОШКУ́ЛЬНИЙ (про слово, висловлення - який глибоко вражає, ображає, сильно діє на когось у негативному плані),ДІТКЛИ́ВИЙ[ДОТКЛИ́ВИЙ], БЕЗПОЩА́ДНИЙ, В’Ї́ДЛИВИЙ[УЇ́ДЛИВИЙ], ЇДКИ́Й, ЯДУ́ЧИЙ, ЯДУ́ШЛИВИЙ, ЯДУ́ШНИЙ, УЩИ́ПЛИВИЙ, РІЗКИ́Й, ХЛЬОСТКИ́Й, ТЕРПКИ́Й, ГІРКИ́Й, ГО́СТРИЙ, КОЛЮ́ЧИЙ, ЖАЛКИ́Й, ЖАЛЮ́ЧИЙ, ВАЖКИ́Й, ШПАРКИ́Йрозм.,ПЕКУ́ЧИЙрозм.,РОГА́ТИЙрозм.,ОПРИ́СКЛИВИЙдіал.,ШКУЛКИ́Й[ШКУЛЬКИ́Й]діал.Поєдинок між Уласом і Гнатом на тому не закінчився, що вони обмінялися дошкульними репліками (Григорій Тютюнник); А хто ж оті.. діткливі слова Доручить Іванові сміло? (переклад П. Грабовського); Він, з розстановами, додаючи свого специфічного, безпощадного соусу, любісінько виклав наверх усю тую історію (А. Кримський); Марія терпляче зносила і глузування, і в’їдливі дотепи (М. Руденко); Як і всі самозакохані люди, Валуєв з їдкою іронією ставився й до тих своїх приятелів, дружбою яких користувався (В. Канівець); Разом з нею.. буде знищено все, що повідав [Таубенфельд] їй, що кинув їй у формі ядучих слів (Ю. Бедзик); Біжить Марія понад ставком додому, а в ушах дзвенять ядушливі, люті слова (В. Кучер); Гумор.. може звучати по-різному. Різкий і нещадний, пекучий і ущипливий (з журналу); Первоцвіт обпік Горецького лютим поглядом, хотів сказати щось різке (М. Ю. Тарновський); Коли замість слів.., хльостких і спокійних одночасно, почуємо істеричну лайку - значить, не все гаразд (В. Еллан); Слова мають свій смак.Є слова гіркі, як полин, є недостиглі слова, терпкі, як дикі кислиці (П. Загребельний); Слова були колючі, завдавали болю. Не ждав почути їх (П. Автомонов); Слова її здавались жалкими, як кропива, і кололися, мов їжак (Є. Гуцало); Старі черниці ловлять на гарячім учинку молодих послушниць і хихотять потім.., випльовують гострі жалючі слова (Г. Хоткевич); Фрузині слова тремтіли в його серці важким докором (І. Франко); - Мені припало до смаку, що своїми історіями показуємо ми силу дотепної та шпаркої одповіді (переклад М. Лукаша); Кров кинулась в обличчя Дмитрові. Його аж перехитувало від пекучих ударів слів (М. Стельмах); [Знаменський:] Або добийте мене одним словом, або звеліть жить.. [Олеся:] Навіщо ви такі рогаті слова промовляєте, аж страшно слухати (М. Кропивницький); Сей злобний, оприскливий гумор, що вибухав радістю лиш тоді, коли хтось із нас сказав дурницю, не піднімав наших дитячих душ, але здавлював, гальмував та душив їх (І. Франко). - Пор. 1. обра́зливий.