-1-
вигук
незмінювана словникова одиниця
-2-
іменник чоловічого роду, істота

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний хлоп хло́пи
родовий хло́па хло́пів
давальний хло́пові, хло́пу хло́пам
знахідний хло́па хло́пів
орудний хло́пом хло́пами
місцевий на/у хло́пові, хло́пі на/у хло́пах
кличний хло́пе хло́пи

Словник синонімів

ПРОСТО́ЛЮ́ДИНзаст. (той, хто належав до непривілейованих верств суспільства; людина неаристократичного походження), ПРОСТО́ЛЮ́ДЕЦЬрозм., ПРОСТА́К розм., ПЛЕБЕ́Йзневажл., ЧУПРУ́Нзневажл.; ХЛОП, МУЖИ́К (про людину селянського походження). - Простолюдинами колись поміщики й дворяни називали народ, який працював на них (П. Автомонов); Поховали Габріотта не як простолюдця, а мов пана якого великого (переклад М. Лукаша); Гості розсілися так, що за одним столом були пани, за другими - простаки (казка); Плебей, безштанько, жебрак - син поштаря і швачки - дозволив собі покохати його дочку, кревну дворянку (Ю. Смолич); Бач, безокая фортуна Зробила [Азилласа] паном із чупруна, Таких не мало бачим див! (І. Котляревський); Отець Сидір ніколи, навіть у хвилини найбільшої іритації, не дозволяв собі відізватися грубо до мужика, бо держався принципу, що, принижуючи хлопа, уймаємо тим і власного авторитету (Ірина Вільде).
СЕЛЯНИ́Н (той, хто живе в селі і займається сільським господарством), ДЯ́ДЬКОрозм., СЕЛЮ́Кзневажл.,МУЖИ́Кзаст., ГРЕЧКОСІ́Йзаст., зневажл.,ЦІПОВ’Я́Ззаст., ПОСПОЛИ́ТИЙзаст.,ЗЕМЛЯНИ́Нзаст.,ХЛОПзаст.,ПОСЕЛЯ́НИНзаст.,ЧОРНОСО́ШНИКзаст.,ЦАРА́НИНдіал.Важка хліборобська праця... Тим до неї ще змалечку привчають селяни дітей (Панас Мирний); Якийсь дядько віз конячиною в поле гній (П. Загребельний); Сама земля панові не родить - мужик робить (прислів’я); Юнак одразу спостеріг зневагу в цих панів до себе, До гречкосія мужика (С. Воскрекасенко); - І хто ж? Отой ціпов’яз має видерти в нього з-під носа ту землю? (М. Коцюбинський); - Нехай і міщанин, і посполитий, і козак стоїть за своє право (П. Куліш); - Та ми сюди на селище прийшли, у земляни пишемось любчівські (Марко Вовчок); Лубенські старости зігнали з села хлопів з плугами, звеліли виорати увесь двір (І. Нечуй-Левицький); Наскільки мені відомо, тут сидять найбідніші поселяни? (М. Стельмах); На тварину робочу обернули пани волоського царанина (І. Ле). - Пор. хліборо́б.
ЧОЛОВІ́К (особа чоловічої статі), ЧОЛОВІ́ЧИНАрозм.,ЧОЛОВ’ЯГАрозм.,МУЖЧИ́НАрозм., ДЯ́ДЬКОрозм.,ДЯ́ДЯрозм.,ДЯ́ДЬОрозм.,МУЖИ́К заст.,ХЛОП діал.,БАДІ́КА діал.Вози, кінні і піші, чоловіки й жінки - спинились і збились в купу (М. Коцюбинський); А якийсь такий огрядненький чоловічина питає: - Чого ви дивитесь? (Остап Вишня); Проти неї спиною до сходів переступає з ноги на ногу широкоплечий чолов’яга (Ю. Шовкопляс); [Мордовець (крізь шибку вдивляючись):] Якийсь мужчина, а хто - не розберу (П. Тичина); На алеї парку з’явився гладкий вусатий дядько у фартусі, з мітлою в руках (Л. Дмитерко); І жінки, і мужики, і мала дітвора, та що то! і старі повиповзали з хат дивитись на таку прояву (Г. Квітка-Основ’яненко); Івась пустився йти, але Сафат, великий, кремезний хлоп, стримав його (Лесь Мартович); За візком ступає повільно високий бадіка (П. Козланюк).