хитрючий 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний хитрю́чий хитрю́ча хитрю́че хитрю́чі
родовий хитрю́чого хитрю́чої хитрю́чого хитрю́чих
давальний хитрю́чому хитрю́чій хитрю́чому хитрю́чим
знахідний хитрю́чий, хитрю́чого хитрю́чу хитрю́че хитрю́чі, хитрю́чих
орудний хитрю́чим хитрю́чою хитрю́чим хитрю́чими
місцевий на/у хитрю́чому, хитрю́чім на/у хитрю́чій на/у хитрю́чому, хитрю́чім на/у хитрю́чих

Словник синонімів

ХИ́ТРИЙ (який для досягнення чогось діє непрямими, нерідко обманними шляхами), ЛУКА́ВИЙ, ХИТРЮ́ЩИЙпідсил. розм., ХИТРЮ́ЧИЙпідсил. розм., ШЕЛЬМІ́ВСЬКИЙрозм., ШЕЛЬМУВА́ТИЙрозм., ПРОНО́ЗЛИВИЙрозм., ПРОНО́ЗУВАТИЙрозм., ШТУДЕ́РНИЙдіал.- Цей Романко в мене хитрий, хоч кого обдурить (М. Коцюбинський); Не додержав слова лукавий боярин, не написав Сагайдачному про долю Коржеву (З. Тулуб); "Хитрющий же цей Тимко, зразу до командира - і вже ад’ютантом. І як я до такого не додумався!" (Ю. Збанацький); [Забрамський:] Що ти зробила з моїм альдегідом? Тепер він чудово з’єднався з іншими і прекрасно діє... Ах ти шельмівська дівчина! (П. Кочура); Це був найстарший чоловік із радних, дуже штудерний (Лесь Мартович). - Пор. підсту́пний.