-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив хитри́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   хитрі́мо, хитрі́м
2 особа хитри́ хитрі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа хитри́тиму хитри́тимемо, хитри́тимем
2 особа хитри́тимеш хитри́тимете
3 особа хитри́тиме хитри́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа хитрю́ хитримо́, хитри́м
2 особа хитри́ш хитрите́
3 особа хитри́ть хитря́ть
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
хитрячи́
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. хитри́в хитри́ли
жін. р. хитри́ла
сер. р. хитри́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
хитри́вши

Словник синонімів

ХИТРУВА́ТИ (виявляти хитрощі, здійснювати щось ухильним способом, нерідко обманним шляхом), ХИТРИ́ТИ, ЛУКА́ВИТИ, КРУТИ́ТИрозм., ВИХЛЯ́ТИрозм., МАНЕВРУВА́ТИрозм., КОМБІНУВА́ТИрозм., КРУТИ́ТИ ХВОСТО́Мрозм., ЛИСИЧИТИрозм., ПОЛІТИКУВА́ТИдіал. - Док.: схитрува́ти, схитри́ти, злука́вити. Наполеон хитрував, але не міг приховати, що посилено готується до війни (П. Кочура); Він явно хитрив, цей дебелий, зарослий рудою щетиною дядько (Ю. Бедзик); Бронко не певний, чи та хитра дівчина не лукавить з ним (Ірина Вільде); - Нащо крутити, Іване Семеновичу? Чи не ви ж ото випитуєте його щоденно про мої досліди? (Ю. Яновський); Вихляв штабс-капітан чи говорив щиро, - трудно було зрозуміти (С. Добровольський); Антон Таран не довів, що Петро не винуватий, і щось надто маневрував (П. Автомонов); Задобрював, комбінував, підмазував - весь світ його тоді до цього звівся (О. Гончар); [Зінька:] Навіщо б я мала ховати очі та лисичити? Не зволікайся краще, а кажи прямо: Зінько, ти мені обридла! (М. Кропивницький); - Ми розуміємося добре, мій сину, і не потребуємо між собою політикувати (О. Кобилянська).