КМІТЛИ́ВИЙ (здатний добре й швидко міркувати, осмислювати, розуміти щось),ТЯМУ́ЩИЙ[ТЯМУ́ЧИЙ], ТЯМКИ́Й, ТЯМОВИ́ТИЙ, ТЯМКОВИ́ТИЙрозм.,ХИ́ТРИЙ, МЕТИКО́ВАНИЙрозм.,МЕТИКУВА́ТИЙрозм.,ПОКМІ́ТЛИВИЙдіал.; ШТУДЕ́РНИЙдіал.;МЕТКИ́Й, ПРОМІТНИ́Йрозм. (який легко знаходить вихід із скрутного становища, легко знаходить правильне рішення); ЗДОГА́ДЛИВИЙ, ДОГА́ДЛИВИЙ (який швидко здогадується). Новиков став найціннішим розвідником, хоробрим, завзятим, кмітливим (О. Копиленко); Він давно набув слави тямущого хлопця (К. Гордієнко); Жінка людина тямка, і зразу догадалась би, де грошей добуть (О. Кониський); - Так то ж Левко. Він такий тямовитий, що вже сам до тисячі лічить (М. Стельмах). - За три роки я чудово придивився до цього хлопця. Розумний, тямковитий (Ю. Бедзик); Хитрий Жукзашивсь під кору. Дятел глянув, сів на сук. Носом тук- І згинув жук (М. Стельмах); Виходить, цей Олекса - метикований, дотепний хлопець (І. Цюпа); Добре тому вчиться грамоти, в кого покмітлива голова (Словник Б. Грінченка); Хлопці здорові, рослі.. Менший то штудерний такий, як старий (В. Стефаник); - Така вона вже зроду метка та проворна (І. Нечуй-Левицький); [Феноген:] А скілько ж Ліхтаренкові дісталось? От промітний чоловік! (І. Карпенко-Карий); Перехрестик вагався, не знаючи, з чого почати розмову. Це помітила здогадлива дівчина й заговорила перша (С. Добровольський).

ПРОЙДИ́СВІТрозм. (хитра і спритна у своїх вчинках людина), АВАНТЮРИ́СТ, АВАНТУ́РНИК, ПРО́ЙДАрозм., ПРОНО́ЗАрозм.,ПРОНИ́РА розм.,ПРОЛА́ЗАрозм.,ШЕ́ЛЬМАрозм., В’ЮНрозм.,ЛОВКА́Чрозм.,ПРОЙДО́ХАрозм.,ЗУХфам.,ЕКВІЛІБРИ́СТірон.,ХЛЮСТзневажл.,ПРОЯ́ВАзневажл., лайл.,КАНА́ЛІЯлайл.,БЕ́СТІЯлайл., перев. із сл. хитра, продувна, СУЦІ́ГАлайл.Пече мене пройдисвіта обман, Який проліз у наші вірні лави, Який не знав ні труднощів, ні ран, Але завжди крутився біля слави (М. Нагнибіда); Гукаючи "вези!", Коня історії сідлали ті артисти, Що їх по-справжньому зовуть - авантюристи (М. Рильський); - Пан Яскульський - і пройда, і зух, - вилазив по Бахчисараю та Цареграду, закупив башів у султана та й приволік сюди татарву (М. Старицький); Тепер усі троє дивились на мене як на пронозу, що й у мишачу дірку пролізе (Є. Гуцало); - То що воно, де та як? - допитувався пронира - власник заїзду. - Ви були в Гоголеві?А по чому там, не чули, жито? (Ю. Збанацький); То дарма, що він за свої кревні купив коні. Знайдуть їх якісь пролази у нього, і не оберешся лиха та поговорів (М. Стельмах); - А яка б же шельма, опріч Кирила Тура, пробралась до тебе через три сторожі? (П. Куліш); Виприснув Федір, як клинець з-під обуха... В’юн Федір! (Панас Мирний); Слухаєш, слухаєш та сам собі й скажеш: - Хоч би разок радіофейлетона чи гумореску прочитали. Отаке щось... Про отих... Про ловкачів, про брехунів... (О. Ковінька); [Виборний:] Забудь Петра-ланця, Пройдоху-поганця, - Покорися! (І. Котляревський); Треба Фільку на все село показати, що він за хлюст (О. Кундзич); [Сильвестр:] Та я тебе, єретика, прояву, Негайно в яму кину по уставу Усіх семи соборів пресвятих! (І. Кочерга); - Ох, каналія! - блискотіло в її задиркуватих очах.- І що це він затіває? (Я. Баш); [Харько:] Завжди ти вдавала з себе неповинну, але я переконався, що ти продувна бестія! (М. Кропивницький); - Ти знаєш, він який суціга, Паливода і горлоріз (І. Котляревський). - Пор. 2. хи́трий, 1. шахра́й.

ПІДСТУ́ПНИЙ (який своєю поведінкою прикриває злі наміри; властивий такій людині), ПІ́ДЛИЙ, ПІДЛО́ТНИЙ, ОБЛУ́ДНИЙ, НЕПЕ́ВНИЙ, ЛУКА́ВИЙ, КА́ВЕРЗНИЙрозм.,ОБЛУ́ДЛИВИЙрозм.; ПЕКЕ́ЛЬНИЙрозм.,ДИЯ́ВОЛЬСЬКИЙрозм.,ГАДЮ́ЧИЙ розм.,ЗМІЇ́НИЙрозм. (про заміри, вчинки, риси такої людини). Підступний боярин був, князя Данила вбити хотів (С. Пушик); - Тут дехто з ваших односельчан радив вам віддатися на ласку царських прислужників.. Підступна порада! (А. Головко); - Тепер вона не буде терпіти коло себе чоловіка,.. що ображає її людську гідність, не буде терпіти людину підлу й нікчемну (Є. Гуцало); Одійде в морок підле і лукаве, Холуйство у минувшину спливе (В. Симоненко); Він підбурив [хлопця] на брудний і підлотний злочин (З. Тулуб); Розбещений, картинний і облудний, він засліпить дівчину своїми вишуканими словами (М. Чабанівський); Її вже навіть острах бере, що ніхто його тут не розгадає, всіх він задурманить своїми облудними речами (О. Гончар); [Парвус:] Мені оті патриції непевні, не бачу я в них щирості такої, як у плебеїв (Леся Українка); Вона.. забула про існування Миколи Сухопари й інших бешкетників, від яких можна було чекати каверзних витівок (О. Донченко); Його я знаю добре.. Отруйні зуби кобри, Облудливі слівця! (Д. Павличко); Дівчата цей раз менше таїлися, цілком недвозначно виявляли свої пекельні наміри (К. Гордієнко); В Лакшуна, кажуть, абсолютно ідіотські очі, а за ними криється диявольська хитрість шпигуна... (М. Стельмах); Вона бачила.. той зміїний усміх (ще мовби здержуваний!), що блукав на гадючих устах пані Наської... (Олена Пчілка). - Пор. лицемі́рний, 1. хи́трий.

ХИ́ТРИЙ (який для досягнення чогось діє непрямими, нерідко обманними шляхами), ЛУКА́ВИЙ, ХИТРЮ́ЩИЙпідсил. розм., ХИТРЮ́ЧИЙпідсил. розм., ШЕЛЬМІ́ВСЬКИЙрозм., ШЕЛЬМУВА́ТИЙрозм., ПРОНО́ЗЛИВИЙрозм., ПРОНО́ЗУВАТИЙрозм., ШТУДЕ́РНИЙдіал.- Цей Романко в мене хитрий, хоч кого обдурить (М. Коцюбинський); Не додержав слова лукавий боярин, не написав Сагайдачному про долю Коржеву (З. Тулуб); "Хитрющий же цей Тимко, зразу до командира - і вже ад’ютантом. І як я до такого не додумався!" (Ю. Збанацький); [Забрамський:] Що ти зробила з моїм альдегідом? Тепер він чудово з’єднався з іншими і прекрасно діє... Ах ти шельмівська дівчина! (П. Кочура); Це був найстарший чоловік із радних, дуже штудерний (Лесь Мартович). - Пор. підсту́пний.

ХИ́ТРИЙім. (людина, яка для досягнення чогось діє непрямими, нерідко обманними шляхами), ЛУКА́ВИЙ, КРУТІ́Й, КРУТЬКО́розм., ВИ́КРУТЕНЬ, ХИТРУ́Нрозм., ХИТРЮ́ГАпідсил. розм., ЛУКА́ВЕЦЬ розм., ШЕ́ЛЬМАрозм., КРУТИ́ХВІСТрозм., ЛИСрозм., ЛИСИ́ЦЯрозм., ХИТРЯ́Крозм., ХИ́ТРИКрозм., ПРОНО́ЗА розм., ПРОЛА́ЗАрозм., ПРОДУВНА́ БЕ́СТІЯрозм., ШТУ́КАрозм., ШТУ́ЧКАрозм.Хитрого од лукавого не відрізниш (прислів’я); Трохим - сам крутій, перед судцями ніякісінького бою не матиме, а ще сам їм наговорить два мішки гречаної вовни (А. Кримський); - Чого ж він викрутень? - зойкнула Василина.. - Це ти його завтра сама запитай. Він, перелесник, забив тобі солодкою підмовою-облудою баки, а ти й повірила (М. Стельмах); Дядько Федір належав до хитрунів, а таких у селі не люблять. Він ніколи не казав вам у очі того, що думає про вас, навпаки, хвалив кожного, аж синів (П. Загребельний); - Я пожартувала, татку, - перебиває мене хитрюга-донька (Ю. Яновський); Лукавець оцей татаркуватий Савка (О. Гончар); - Ще й питає! А яка б же шельма, опріч Кирила Тура, пробралась до тебе через три сторожі? (П. Куліш); - Кажеш, перенесли засідання на завтра. Та не буде його. Зірвуть. О, Гудзій - це хитрий лис! (А. Головко); Юнона, козир-молодиця, Юпітеру не піддалась, Бо знала, що стара лисиця на всякі штуки удалась (І. Котляревський); Ну, й хитрик з тебе! (Словник Б. Грінченка); Він показав себе ще в студентські роки: користався репутацією хитрої пронози (О. Бойченко); Там [у школі] прониру якого, ябеду осміють і оглузують, часом виб’ють гуртом (Панас Мирний); [Харько:] Завжди ти вдавала з себе неповинну, але я переконався, що ти продувна бестія (М. Кропивницький); - Потім ще не таке він одчубучить. Роман - то штука (М. Стельмах). - Пор. 1. пройди́світ.