хитати 1 значень

-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив хита́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   хита́ймо
2 особа хита́й хита́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа хита́тиму хита́тимемо, хита́тимем
2 особа хита́тимеш хита́тимете
3 особа хита́тиме хита́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа хита́ю хита́ємо, хита́єм
2 особа хита́єш хита́єте
3 особа хита́є хита́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
хита́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. хита́в хита́ли
жін. р. хита́ла
сер. р. хита́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
хита́вши

Словник синонімів

КОЛИХА́ТИ (дитину - на руках чи в колисці), КОЛИСА́ТИ, ГОЙДА́ТИ, ХИТА́ТИ, ЛЮ́ЛЯ́ТИрозм. (приспівуючи). - Колиши вже, колиши! З тебе, бачу, добра нянька (І. Нечуй-Левицький); Як ми будем, молодий козаче, мандрувати, Хто ж буде наше дитятко колисати? (П. Чубинський); Груба Берчиха гойдала дитину в колисці і плела панчоху (М. Коцюбинський); Семенко хитав дитину (В. Стефаник); Десь недалеко хтось потихесеньку дитину люляв (Марко Вовчок).
ХИТА́ТИщо, чим (надавати чому-небудь коливального руху з боку на бік, вперед і назад, згори вниз), ВИХИ́ТУВАТИ, ХИЛИТА́ТИ, КОЛИХА́ТИ, КОЛИСА́ТИ, КОЛИВА́ТИ, ГОЙДА́ТИ, ТЕЛІПА́ТИрозм., ТІ́ПАТИрозм., ХИБА́ТИрозм., ХИЛЯ́ТИрозм.,ТЕРМОСИТИрозм., МЕТА́ТИрозм.; КАЧА́ТИрозм. (на воді). - Док.: хитну́ти, хилитну́ти, колихну́ти, колиснути, коливну́ти, метну́ти, похитну́ти, схитну́ти. Хвиля хитає комиші, вішає на кореневища верболозів лиштви білої піни (Григорій Тютюнник); Юра вмощується в рогатині, немов у кріслі... Вітер ніжно хилитає його сюди і туди (Ю. Смолич); Плине білий човник, хвилечка колише, хвилечка гойдає (Леся Українка); Легенький вітерець колисав плюмажі над високими ківерами (Н. Рибак); Тихі вітри коливали дзвоники, і вони дзвеніли й розливали в небі райські мотиви (І. Нечуй-Левицький); Дивлюсь - бреде він із школи сердитий, на товаришів ніякої уваги не звертає, теліпає сумкою з книжками (О. Донченко); Поміж другими й старий дяк тіпає головою (Панас Мирний); Гуцули.. збилися такою лавою, що нею хиляло, як хвилею на морі (Г. Хоткевич); Крім шуму бурі, що термосила могутніми коронами дуба, не чути було нічого (І. Франко); Чути лише плюскіт дощу, дзюрчання струмків та глухий шум дерев, що їх безжально метає вітер, січе дощ (А. Шиян); [Геннадій:] Як їх не качає, як не стукаються вони під час шторму, а голова не болить! (З. Мороз); Тихо шуміли вікові ялини, мрійно похитуючи обважнілими верхівками в сліпучо-білих снігових шапках (Я. Качура); Вітер тихенько погойдує хвою (Я. Шпорта).

Словник фразеологізмів

підмо́чувати (хита́ти) / підмочи́ти (розхита́ти) репута́цію (авторите́т). Певними вчинками, діями і т. ін. створювати негативну думку про кого-небудь, заплямовувати когось. Народжена дитина не захотіла підмочувати чисту репутацію святого отця і вирішила стати янголятком — умерти (Ф. Малицький); Треба, щоб це було недозволеною річчю — хитати репутації тих, чиєю творчістю ми хочемо збагатити нашу духовну скарбницю (О. Кундзич); Історія з капустою сильно підмочила репутацію Миколи Проця (В. Бабляк); Знову п’ятірня [Авксентія Веремійовича] повзає по лисині .. — Підмочив Василь свій авторитет. Оте чаркування… (В. Большак). підмо́чена репута́ція. — Репутація в мене підмочена, Дмитре Івановичу,— згодом озвався Бубон .. Всі вважають мене якимсь… баламутом (Ю. Збанацький).

хита́ти голово́ю. 1. як. Виражати схвалення, осуд, заперечення і т. ін. стосовно слів чи поведінки кого-небудь. Маруся лиш хитала заперечливо головою (Г. Хоткевич); Петросов співчутливо хитає головою (О. Донченко); Жінки божкали, хитали головами журно й тішили стару Карпенчиху, Чумачиху (А. Головко).

2. на кого. Указуючи на кого-небудь, засуджувати його поведінку, вчинки. Люди вже стали хитати на його [на нього] головою… (Марко Вовчок); Дехто з знайомих хитає на мене головою,— чому нічого не подано до “Київської старини”? (Панас Мирний).

3. Не схвалювати чого-небудь, виражати своє негативне ставлення до нього. Мартоха з усіх своїх дітей найбільше любила “головату” Гапку й не терпіла, як сусіди хитали головами над дитиною та пророкували (Леся Українка); Старі шляхтичі, поглядаючи на той блискучий поїзд, тільки хитали головами (І. Нечуй-Левицький).

підмо́чувати (хита́ти) / підмочи́ти (розхита́ти) репута́цію (авторите́т). Певними вчинками, діями і т. ін. створювати негативну думку про кого-небудь, заплямовувати когось. Народжена дитина не захотіла підмочувати чисту репутацію святого отця і вирішила стати янголятком — умерти (Ф. Малицький); Треба, щоб це було недозволеною річчю — хитати репутації тих, чиєю творчістю ми хочемо збагатити нашу духовну скарбницю (О. Кундзич); Історія з капустою сильно підмочила репутацію Миколи Проця (В. Бабляк); Знову п’ятірня [Авксентія Веремійовича] повзає по лисині .. — Підмочив Василь свій авторитет. Оте чаркування… (В. Большак). підмо́чена репута́ція. — Репутація в мене підмочена, Дмитре Івановичу,— згодом озвався Бубон .. Всі вважають мене якимсь… баламутом (Ю. Збанацький).