-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний хи́рний хи́рна хи́рне хи́рні
родовий хи́рного хи́рної хи́рного хи́рних
давальний хи́рному хи́рній хи́рному хи́рним
знахідний хи́рний, хи́рного хи́рну хи́рне хи́рні, хи́рних
орудний хи́рним хи́рною хи́рним хи́рними
місцевий на/у хи́рному, хи́рнім на/у хи́рній на/у хи́рному, хи́рнім на/у хи́рних

Словник синонімів

НІКЧЕ́МНИЙ (про людину - ні на що не здатний; про якусь річ - який не відповідає певним вимогам), НІКУДИ́ШНІЙ розм.;ЗАДРИ́ПАНИЙ фам. (перев. про людину); НЕЩА́СНИЙрозм.,ХИ́РНИЙзневажл. (при звертанні та зі сл. той, цей і т. ін. - ужив. для вираження несхвального або зневажливого ставлення до кого-, чого-небудь). Нікчемний працівник; Чи не покинуть нам.. Вірші нікчемні віршувать (Т. Шевченко); Вона старенька вже, тому і дипломат з неї нікудишній (Ірина Вільде); Знання були нікудишні (А. Хижняк); - Я не якийсь там задрипаний парубок-шелихвіст, - гордо сказав Клим (І. Нечуй-Левицький); Грицько почав розказувати про свій суд із братами - усе за тую нещасну десятину (Б. Грінченко); - А ви, мамо, як знаєте про Зосю? - спитав син. - А хто бігав цілісінький вечір слідком за тобою, як не та хирна Зося? (І. Нечуй-Левицький). - Пор. 1. пога́ний.
СЛАБКИ́Й (який має невелику фізичну силу), СЛАБИ́Й, СЛАБОСИ́ЛИЙ, СЛАБОСИ́ЛЬНИЙрідше,НЕСИ́ЛЬНИЙ, МАЛОСИ́ЛИЙ, МАЛОСИ́ЛЬНИЙрідше, БЕЗСИ́ЛИЙ, БЕЗСИ́ЛЬНИЙрідше,КВО́ЛИЙ, НЕ́МІЧНИЙ, НЕДОЛУ́ГИЙ, НЕДУ́ЖИЙ, НЕМІЦНИ́Й, ХИ́РНИЙ, ХИ́РИЙ, ХИРЛЯ́ВИЙ, ХИРЕ́ННИЙ, ХИРЯ́ВИЙ, ЧА́ХЛИЙ, НАПІВЖИВИЙпідсил.,НАПІВМЕ́РТВИЙпідсил.,ПЛОХИ́Йрозм.,ПЛОХЕ́НЬКИЙрозм.,ХИСТКИ́Йрозм.,ХЛИПКИ́Йрозм.,У́ТЛИЙ[ВУ́ТЛИЙ]розм.,ДО́ХЛИЙпідсил. фам.,БЕЗДУ́ЖНИЙдіал.,НЕЗДУ́ЖНИЙдіал.; ТЕНДІ́ТНИЙ, КРИХКОТІ́ЛИЙ, КРИХКИ́Й (який має неміцну будову тіла, погане здоров’я); ПІДУПА́ЛИЙ (який втратив минулу силу, міць); МИ́РШАВИЙ, ПЛЮГА́ВИЙзневажл. (слабкий фізично і непоказний, непривабливий зовні); ОСЛА́БЛЕНИЙ, РОЗСЛА́БЛЕНИЙ (який ослаб на певний час). Син Єремії [Вишневецького] Михайло був вибраний за короля. Нездужний на розум, слабкий на здоров’я, він швидко й помер (І. Нечуй-Левицький); Говорилося,.. що, мовляв, постоялець чоловік слабий, миршавий (Григорій Тютюнник); - Слово правди.. - то грізна зброя. І байдуже, хто її вигострив - велетень чи хвора, слабосила дівчина (М. Олійник); Здавалося, що жодне з її дітей не держало її душі в такім болючім руху, як цей слабосильний чоловік! (О. Кобилянська); Денис сіпнув двері, і малосила Настя випустила з рук клямку (І. Нечуй-Левицький); - Що ж це буде, Савко?- спитав він у розпачі. - Невже ми такі малосильні?Терпіти таку наругу... (Д. Бедзик); Ольга аж тепер збагнула: вона ще така маленька і безсила (Я. Качура); Він почуває себе дуже кволим, навіть листи писати важко (Ю. Мартич); Батько його був зовсім немічний від багатьох ран і контузій (І. Цюпа); - Думаю, що тільки люди слабовольні та фізично недолугі пасують перед труднощами (Ю. Збанацький); Жінка без мужа і пити недужа (прислів’я); Хтось тільки тепер уже так слухає лікарів, бо таки сам почуває, що неміцний дуже (Леся Українка); За плугом дріботів маленький, хирлявий Охрім (Григорій Тютюнник); [Кассандра:] Він такий хисткий, він молоденький, ніжний - не до зброї, до ліри.. він удався (Леся Українка); Левантина хоч і була собі утла й тендітна, але не боялася ніякої праці (Б. Грінченко); Ще недавно він був таким жалюгідним, здавалось, страх навіть поселився в його плюгавому тілі (Ю. Збанацький); Ганна, розслаблена, в’яла, якась ніби побита, чистила на кухні картоплю (В. Козаченко). - Пор. ви́снажений.
ХУДИ́Й (про частини тіла з недостатньою повнотою, тонкий), СУХИ́Й, ХИ́РНИЙ, ХУДЮ́ЧИЙпідсил. розм.,ХУДЮ́ЩИЙпідсил. розм.; ПЕРЕСО́ХЛИЙ (який став дуже тонким). Одній тобі, твоїй руці худій, Твоєму серцю теплому звіряюсь (М. Рильський); Тонка шия стала ще тонша; сухе лице стало ще сухіше (І. Нечуй-Левицький); До твоїх ніг мої руки хирні простягаю (П. Куліш); Іван розчулено схлипнув, пустив сльозу, обхопив рвучко за шию Сеспеля, поцілував у худючу вилицю (Ю. Збанацький); - Ватаг старий цибає поперед мене, ноги худющі, ребра випирають (О. Гончар).