ПИ́ТИщоі без додатка (алкогольні напої), ВИПИВА́ТИ, СПИВА́ТИрозм., КРУЖА́ТИрозм.,КРУЖЛЯ́ТИрозм.,ХИЛИ́ТИрозм., ХИЛЯ́ТИрозм., ВИХИЛЯ́ТИрозм.,СМОКТА́ТИрозм.,ЧЕРКА́ТИ[ЧИРКА́ТИ]розм.,ЦМУ́ЛИТИ[ЦМО́ЛИТИ] розм., ЧАРКУВА́ТИрозм., ЧАРКУВА́ТИСЯз ким і без додатка, розм., КЛЮ́КАТИ фам., СМИ́КАТИ вульг., ЛИГА́ТИ вульг., КРУГЛЯ́ТИдіал., КУЛИКА́ТИдіал., КУБРЯ́ЧИТИдіал.; ПИВА́ТИ розм. (часто, не раз); ГЛУШИ́ТИрозм., ТЯГТИ́[ТЯГНУ́ТИ]розм. (перев. із сл. горілка); ДУ́ТИрозм., ХЛИСТА́ТИрозм., ХЛЕБТА́ТИ[ХЛЕПТА́ТИ] розм., ХЛЕБЕСТА́ТИрозм., ДУ́ДЛИТИвульг., ЖЛУКТИ́ТИ[ЖЛУКТА́ТИ]вульг. (у великій кількості); ЗАЛИВА́ТИСЯ чим, розм. (надмірно); РОЗПИВА́ТИ що, розм. (разом з ким-небудь); ПОХМЕЛЯ́ТИСЯчим і без додатка (повторно, на другий день). Зібравшися, - всі паненята Ізнов кружати почали, Пили, як брагу поросята, Горілку так вони тягли (І. Котляревський); Дід часом.. випивав перед обідом чарку горілки з перцем (О. Довженко); Згадав він,.. Як в полі-степу срібну чарку спивав В гурті, на прощанні з своїми братами (М. Костомаров); Всі раділи, веселились, гуляли, мед-вино кружляли (казка); Гришиха була дуже лиха, осудлива, ще й любила хилити горілку (І. Нечуй-Левицький); Був тут.. один молоденький..; до горілки не міг навернутись. А якби ви побачили, як через півроку хиляв (С. Васильченко); Єпископ, правду мовити, хильнути чарочку любив.. Козак Мамай також.. вмів клюкати й вихиляти.. Умів він дудлити й жлуктати. Кубрячити, смикати й лигати, Кружати.., смоктати, цмулити.., хлебестати (О. Ільченко); Чого то вони не вигадають, аби б гуляти та горілочку смоктати! (Г. Квітка-Основ’яненко); Пан Твардовський в кінці стола З поставця черкає (П. Гулак-Артемовський); Діди чаркували і завзято билися в підкидного (М. Чабанівський); А Бахус пінненьку лигав.. Утер трохи не з піввідерка; Напивсь - і тілько що кректав (І. Котляревський); Нам, братику, не все парубкувать.. І тютюнкову день і ніч в шинку круглять! (П. Гулак-Артемовський); Правда, лучалось ярмаркувати, - Із ляхами кожухи на жупани міняти Та й горілочку добре куликати (Д. Мордовець); Якось, бачте, ніяково гостеві їсти й пити без примусу, щоб не подумав хто: "Мабуть нігде не бував, добрих горілок не пивав, хороших страв не їдав" (Ганна Барвінок); [Бєлін:] Мені.. доводиться платити за ваші обіди, бо за свої гроші ви глушите тільки горілку (Я. Галан); Добре дуть, як дадуть (прислів’я); Чи знаєш, він який парнище?На світі трохи єсть таких: Сивуху так, як брагу, хлище (І. Котляревський); Слуги.. хлебтали вина, які щастило вихопити з столу (П. Панч); - Цілу ніч дудлитимуть, ще й завтра похмелятимуться (А. Головко); Жлуктав [Семен] з горя горілку, мов корова воду, - пропив навіть останню свою одежину (П. Козланюк); Безбожно жлуктить [гість] усе, окрім кип’ячої смоли. Сам сулію самогону може видудлити (М. Стельмах); - Багаті самогоном заливаються, а ми з голоду пухнемо (Г. Косинка); Щоб скоріше позбутися Ханенка, Бараболя розпив з ним горілку, а потім.. випровадив його (М. Стельмах); В вівторок гості почували справдішнє похмілля й почали похмелятися (І. Нечуй-Левицький). - Пор. напи́тися.

ХИТА́ТИщо, чим (надавати чому-небудь коливального руху з боку на бік, вперед і назад, згори вниз), ВИХИ́ТУВАТИ, ХИЛИТА́ТИ, КОЛИХА́ТИ, КОЛИСА́ТИ, КОЛИВА́ТИ, ГОЙДА́ТИ, ТЕЛІПА́ТИрозм., ТІ́ПАТИрозм., ХИБА́ТИрозм., ХИЛЯ́ТИрозм.,ТЕРМОСИТИрозм., МЕТА́ТИрозм.; КАЧА́ТИрозм. (на воді). - Док.: хитну́ти, хилитну́ти, колихну́ти, колиснути, коливну́ти, метну́ти, похитну́ти, схитну́ти. Хвиля хитає комиші, вішає на кореневища верболозів лиштви білої піни (Григорій Тютюнник); Юра вмощується в рогатині, немов у кріслі... Вітер ніжно хилитає його сюди і туди (Ю. Смолич); Плине білий човник, хвилечка колише, хвилечка гойдає (Леся Українка); Легенький вітерець колисав плюмажі над високими ківерами (Н. Рибак); Тихі вітри коливали дзвоники, і вони дзвеніли й розливали в небі райські мотиви (І. Нечуй-Левицький); Дивлюсь - бреде він із школи сердитий, на товаришів ніякої уваги не звертає, теліпає сумкою з книжками (О. Донченко); Поміж другими й старий дяк тіпає головою (Панас Мирний); Гуцули.. збилися такою лавою, що нею хиляло, як хвилею на морі (Г. Хоткевич); Крім шуму бурі, що термосила могутніми коронами дуба, не чути було нічого (І. Франко); Чути лише плюскіт дощу, дзюрчання струмків та глухий шум дерев, що їх безжально метає вітер, січе дощ (А. Шиян); [Геннадій:] Як їх не качає, як не стукаються вони під час шторму, а голова не болить! (З. Мороз); Тихо шуміли вікові ялини, мрійно похитуючи обважнілими верхівками в сліпучо-білих снігових шапках (Я. Качура); Вітер тихенько погойдує хвою (Я. Шпорта).