хворовитий 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний хворови́тий хворови́та хворови́те хворови́ті
родовий хворови́того хворови́тої хворови́того хворови́тих
давальний хворови́тому хворови́тій хворови́тому хворови́тим
знахідний хворови́тий, хворови́того хворови́ту хворови́те хворови́ті, хворови́тих
орудний хворови́тим хворови́тою хворови́тим хворови́тими
місцевий на/у хворови́тому, хворови́тім на/у хворови́тій на/у хворови́тому, хворови́тім на/у хворови́тих

Словник синонімів

ХВОРОБЛИ́ВИЙ (який легко піддається хворобам, часто хворіє), ХВОРОВИ́ТИЙ, БО́ЛІСНИЙ, СЛАБОВИ́ТИЙрозм., ХОРОБЛИ́ВИЙрозм., ХОРОВИ́ТИЙдіал., ХОРУВА́ТИЙдіал., БЕЗЗДОРО́ВНИЙ[БЕЗЗДОРІ́ВНИЙ]діал.- Бабуся теж хотіла було їхати, та останнім часом щось вона хворобливою стала (Ю. Збанацький); Він - поет, отой карликуватий, схожий на старого хлопчика, хворовитий Касян (М. Рильський); Петер вітає мене надто засмучений і вигляд у нього болісний (П. Колесник); Зануда не любив своєї окатої, замлілої та слабовитої Сані (І. Нечуй-Левицький); Сидить, одхилившись на подушки, Люцілла, тоненьке, дуже хоровите дівча-підліток (Леся Українка); Так часто кривиться безздоровний хлопець над своїм дужим товаришем, і треба тілько дужому повернутися, щоб слабосильний знову перевернувся на покірного (Панас Мирний).