-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | хвица́ти |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | хвица́ймо |
| 2 особа | хвица́й | хвица́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | хвица́тиму | хвица́тимемо, хвица́тимем |
| 2 особа | хвица́тимеш | хвица́тимете |
| 3 особа | хвица́тиме | хвица́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | хвица́ю | хвица́ємо, хвица́єм |
| 2 особа | хвица́єш | хвица́єте |
| 3 особа | хвица́є | хвица́ють |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| хвица́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | хвица́в | хвица́ли |
| жін. р. | хвица́ла |
| сер. р. | хвица́ло |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| хвица́вши |
Словник синонімів
БРИКА́ТИ (про копитних тварин - підкидати зад і задні ноги, а також бити, битися при цьому однією або обома задніми ногами), БРИКА́ТИСЯ, КО́ПАТИ, ХВИЦА́ТИ, ХВИЦА́ТИСЯ, ВИХА́ТИ розм., ВИХА́ТИСЯ рідше, ФИЦА́ТИ рідше, ФИ́ЦКАТИ рідше, ФИЦА́ТИСЯ рідше, ФИ́ЦКАТИСЯ рідше; ВИБРИ́КУВАТИ (раз у раз грайливо брикати, стрибати). - Док.: брикну́ти, брикну́тися, ко́пнути, хвицну́ти, хвицону́ти підсил. вихну́ти, фицну́ти. Лиш коней держатиме [Славко] більше: молодих лошаків, бо він любить придивлятися, як вони брикають (Л. Мартович); - Купив [батько] коня такого, що копає й кусає, та й підкував на всі чотири ноги (Л. Мартович); Реве він [олень], б’є вовків рогами, хвицає, але не відступає люта зграя (З. Тулуб); Покупці оглядають коні навкруги, заглядають їм в роти, оглядають зуби. Коні пручаються, задирають голови, хвицаються (І. Нечуй-Левицький); Пан коня штиркає, нагайкою крає, А кінь вже й виха, і хропе!.. (М. Костомаров); Від самого коня на цій половині [ярмарку] вимагалося небагато: доброї робочої сили, апетиту і всяких-таких манер, аби не фицкався чи не гриз за плече нового хазяїна (Ірина Вільде); На березі ставу вибрикувало теля (І. Цюпа).