БРИ́ЖИТИСЯ (про водяну поверхню - покриватися брижами, утворювати дрібні хвилі), РЯБІ́ТИ, МО́РЩИТИСЯ, РЯБОТІ́ТИпідсил.розм. - Док.: побри́житися, збри́житисярідше.Затока злегка брижиться від теплого південного вітру (Л. Смілянський); На хвилю улігся вітер, перестала рябіти вода, тільки безлисті лози понад водою дрібно тремтіли, мов туго напнуті струни (З. Мороз); Незамітно плила ріка вперед. Лиш як вітер здіймався й шалів по степу, її гладка поверхня морщилася (О. Кобилянська). - Пор. 3. хвилюва́тися.

БУНТУВА́ТИ (піднімати бунт, брати участь у бунті), БУНТУВА́ТИСЯ, ЗБУ́РЮВАТИСЯ, ВОРОХО́БИТИрозм. рідше,ВОРОХО́БИТИСЯрозм. рідко. - Док.: збунтува́ти, збунтува́тися, збу́ритися, зворохо́битися. - В Італії починається повстання проти австрійського ярма. Бунтують наші мужики. На Кавказі - війна з горцями (З. Тулуб); То був 1905 рік. Села бунтувалися, поміщики боялися нападу селян (Т. Масенко); - На фронті солдати теж збурилися проти царя, щоб народ сам правив (П. Панч); І як на вічах не раз велелюдних буває, коли там Заколот несамовитий повстане і чернь ворохобить, - Вже головешки летять і каміння, поблискує зброя (М. Зеров). - Пор. 1. повстава́ти, 2. хвилюва́тися.

ВИРУВА́ТИ (про воду, течію тощо - утворювати вир, коловерть), КЛЕКОТА́ТИ, КЛЕКОТІ́ТИ, КРУТИ́ТИ, КРУТИ́ТИСЯ, КИПІ́ТИ, НУРТУВА́ТИ, НУРТУВА́ТИСЯ, БУРЛИ́ТИ, ШУМУВА́ТИ, ГРА́ТИ, СТУГОНІ́ТИ, БУРУВА́ТИрідше,БУРУ́НИТИрідше,БУРУ́НИТИСЯрідше,ВУ́РДИТИСЯрідше,ЯВОРИ́ТИСЯрідше. Дощова вода [в рівчакові] вже не просто пливе, а вирує, реве, бурхаючи піною (Ю. Яновський); Ріка клекоче, кипить, піниться, б’є хвилею об вибілілий.. зарінок (І. Чендей); [Вітровий:] Там вир великий, крутить так, що ніхто не випливе (О. Корнійчук); Дніпро неспокійно нуртував і кидався в імлі (О. Довженко); Весною він [потік] бурлить і грає водою (Григорій Тютюнник); Грає море, грає синє море (А. Малишко); Цієї ночі вона [ріка Урал] особливо тужно стугоніла, розбуркана, розтривожена навальною облогою важкого громаддя хмар (Я. Баш); Позад пароплава, буруючи, відпливали.. ясно-сині хвилі (О. Досвітній); Внизу бурунить і вирує Єнісей (Ю. Збанацький); Вода буруниться під ними (А. Шиян); Ріка внизу, під насипом, горбилася й вурдилася білим кошлатим туманом (Ю. Смолич); Дунай, Дунай! Так ось який ти! .. Вирують темні глибини, явориться вода, як на підводному камінні... (О. Гончар). - Пор. 1. бушува́ти, 3. хвилюва́тися.

ЗБУ́ДЖУВАТИСЯ (приходити в стан нервового піднесення, напруження), ХВИЛЮВА́ТИСЯ, РОЗПА́ЛЮВАТИСЯпідсил.,РОЗПАЛЯ́ТИСЯпідсил.,ЗАПА́ЛЮВАТИСЯпідсил.,РОЗГАРЯЧА́ТИСЯпідсил.,РОЗГАРЯ́ЧУВАТИСЯпідсил.,РОЗІГРІВА́ТИСЯпідсил.рідше,НАЕЛЕКТРИЗО́ВУВАТИСЯпідсил.,П’ЯНІ́ТИпідсил.,ХМЕЛІ́ТИпідсил.; ГАРЯЧИ́ТИСЯ, ГАРЯЧКУВА́ТИ, КИП’ЯТИ́ТИСЯ, КИПІ́ТИ, ПАЛА́ТИпідсил.,ПАЛЕНІ́ТИпідсил.,ПАЛИ́ТИСЯпідсил. рідше (перебувати в стані збудження). - Док.: збуди́тися, схвилюва́тися, розхвилюва́тися, розпали́тися, запали́тися, розгарячи́тися, розігрі́тися, наелектризува́тися, оп’яні́ти, сп’яні́ти, захмелі́ти, охмелі́ти, розпалені́ти. Вони стали радитися, збуджуючись і запалюючись одне від одного (О. Гончар); Очі, здавалося, проникали Прохорові в саму душу, примушуючи його теж хвилюватися від незвіданого, але привабливого почуття (А. Шиян); Пустили наголоси: вибрали Чіпку. Далі, розгарячившись, вибрали Саєнка в губернські гласні (Панас Мирний); П’яніли дівчата, на нього глянувши, хоч він і не дивився на них (О. Ільченко); Енергійна русява Ніна Іванова гарячкувала, промовляла з запалом, намагаючись переконати своїх співбесідників (В. Собко); - Ваш Вовченко вважає, що кожна заплавна річка - болото. Він убиває наші річки, - паленів Бачура (М. Чабанівський). - Пор. нервува́тися, 1. хвилюва́тися.

НЕРВУВА́ТИСЯ (перебувати в нервовому, збудженому стані), НЕРВУВА́ТИ, ДЕНЕРВУВА́ТИСЯзах., ПСИХУВА́ТИпідсил. розм. - Док.: знервува́тися. Машина уже була заправлена, Льонька нервувався: - Мені ще ж сто кілометрів пиляти, а вони чаї розпивають (М. Зарудний); Хористи метушаться, нервують (Д. Ткач); Зовсім не вважає [Славко] на те, що хтось, може, ще більше денервується, як його не бачить (Лесь Мартович). - Пор. збу́джуватися, 2. хвилюва́тися.

ХВИЛЮВА́ТИСЯ (бути занепокоєним, відчувати тривогу, неспокій), НЕПОКОЇТИСЯ, ТРИВО́ЖИТИСЯ, ТУРБУВА́ТИСЯ, БЕНТЕ́ЖИТИСЯ, БАЛАМУ́ТИТИСЯ, НІ́ТИТИСЯ, КАЛАМУ́ТИТИСЯрозм., МОРДУВА́ТИСЯпідсил. розм., СУЯТИ́ТИСЯдіал.,ЮРТУВА́ТИСЯдіал.,БУ́РИТИСЯдіал.; ПОТРЯСА́ТИСЯ (надзвичайно сильно). - Док.: схвилюва́тися, розхвилюва́тися, стриво́житися, розтриво́житися, стурбува́тися, розтурбува́тися, збенте́житися, рознервува́тися, зворохо́битисядіал.потрясти́ся. - Мамо! Ти тільки не хвилюйся. Гайдамаки! - Де? - обмерла мати (А. Головко); Радіостанція не мала повідомлень з аеростата. Друзі повітроплавців непокоїлись (М. Трублаїні); Він усе ще тривожився, чи море підступно не затопить котлован (А. Хижняк); [Прісцілла:] Як забарюся, не тривожся дуже, то буде значити, що зберемось деінде (Леся Українка); Він турбується про долю тих планів, що їх накреслили архітектори, про генеральну відбудову села (О. Вишня); - Нехай там бідний рекрут не бентежиться (І. Франко); Душа нітилася, а сталої думки так і не знаходив (І. Ле); Він уже не пам’ятав ні прикрощів, ні сварок, якими зранку каламутилася його душа (С. Журахович); Лежачи вночі на призьбі, вона довго не могла заснути, мордуючись усякими чудними думками (М. Коцюбинський); Не без того, щоб молодиці не помічали, як міниться лице Радивонові, набігають рішучі вирази, буриться душа (К. Гордієнко).

ХВИЛЮВА́ТИСЯ (про маси людей - виявляючи незгоду, непокору, гнів, сумніви і т. ін., поводитися неспокійно), КОЛОТИ́ТИСЯрозм., БАЛАМУ́ТИТИСЯрозм. - Док.: сколоти́тися, збаламу́титися. Гуде, хвилюється майдан від краю і до краю (І. Гончаренко); Довго колотилося віче після князевих слів. Важко зібрати всі вигуки, які пролунали там, всі лайки, прокльони, глузи й погрози, що сипалися на князя (П. Загребельний); Було із-за чого баламутитися людям: зовсім нікчемні ціни виставили наймачі в цей перший день ярмарку (О. Гончар). - Пор. 1. бунтува́ти.

ХВИЛЮВА́ТИСЯ (про море, річку і т. ін. - покриватися хвилями, бути неспокійним), ХВИЛЮВА́ТИрідше; РОЗІ́ГРУВАТИСЯ, БУРУ́НИТИСЯрідше, БУРУ́НИТИрідше (ставати, бути бурхливим). - Док.: розхвилюва́тися, розігра́тися. - Ну, а я ото такечки й море побачив. Синє та широке, як ковиль-трава хвилюється (О. Донченко); Я бачив озеро внизу, що хвилювало поблизу (П. Грабовський); Аж нараз повіяв вітер, розігралося море (І. Франко); Там, де річка в сковах брами Дужо в скелях буруниться, .. Слухав пісню я вогнисту (П. Усенко); Внизу бурунить і вирує Єнісей (Ю. Збанацький). - Пор. 1. бри́житися, 1. вирувати.