ЗБУ́ДЖУВАТИ (викликати стан нервового піднесення, напруження), ХВИЛЮВА́ТИ, ПОДРА́ЗНЮВАТИ, ГАРЯЧИ́ТИпідсил.,РОЗПА́ЛЮВАТИпідсил.,РОЗГАРЯЧА́ТИпідсил.,РОЗГАРЯ́ЧУВАТИпідсил.,РОЗІГРІВА́ТИпідсил.,РОЗБУ́РХУВАТИпідсил.,ЗАРЯДЖА́ТИпідсил.,ЕЛЕКТРИЗУВА́ТИпідсил.,НАЕЛЕКТРИЗО́ВУВАТИпідсил.,П’ЯНИ́ТИпідсил.,ОП’ЯНЯ́ТИпідсил.,ОП’Я́НЮВАТИпідсил. рідше,СП’ЯНЯ́ТИпідсил.,ХМЕЛИ́ТИпідсил.,ПІДІГРІВА́ТИрозм.,РОЗЖЕ́ВРЮВАТИрозм.,РОЗЖА́РЮВАТИпідсил.розм.,ОБУДЖА́ТИ[ОБУЖА́ТИ]заст. - Док.: збуди́ти, схвилюва́ти, розхвилюва́ти, подразни́ти, розгарячи́ти, розпали́ти, розігрі́ти, заряди́ти, наелектризува́ти, оп’яни́ти, сп’яни́ти, захмели́ти, підігрі́ти, розже́врити, розжа́рити, обу́дити. По селу шугали найнеймовірніші чутки, збуджували і так схвильованих артільників і гнали їх до громадських стаєнь (Г. Епік); Ця подорож віщувала йому багато незвичайного, такого, що заразом і лякало і радісно хвилювало (Я. Качура); Тривожні вісті з позицій гарячили козацьку войовничу кров (А. Хорунжий); Його сухувата стриманість дражнила й розпалювала її більше, ніж коли б він пішов назустріч її заграванням (З. Тулуб); Разів з двадцять викрикує [гуцул] це "не дай си" з найдивнішими інтонаціями і електризує своєю екстазою і без того вже наелектризовану товпу (Г. Хоткевич); Проста й коротенька промова Криги наелектризувала моряків (М. Трублаїні); Слава нареченого п’янила її, запалювала кров, молоду, гарячу (З. Тулуб); - Ну й Льоня!.. Ну й молодчага!.. - чулися схвальні, підбадьорюючі вигуки. Вони підігрівали хлопця, додавали йому вправності (М. Ткач); - Я бачив, що якоїсь іскри треба, щоб душі їх розжеврить, запалить (І. Франко). - Пор. 2. дратува́ти, 1. хвилюва́ти.

ЗВОРУ́ШУВАТИ (збуджувати співчуття, жаль, ніжність і т. ін., глибоко хвилюючи), ХВИЛЮВА́ТИ, ПРОЙМА́ТИ, ЗРУ́ШУВАТИзаст.,ПОРУ́ШУВАТИдіал.,ПОРУША́ТИдіал.;ТОРКА́ТИ, ТОРКА́ТИСЯ (перев. із сл. душа, серце). - Док.: зворуши́ти, схвилюва́ти, пройня́ти, зру́шити, пору́шити, торкну́ти, торкну́тися. Він справді кам’яна людина.. Його ніщо не зворушує, ніщо не хвилює (Мирослав Ірчан); Сірий нудний твір, який не хвилює вас, це - поганий твір (О. Донченко); Ніхто не міг розібрати жодного слова тієї пісні, але її мелодія проймала кожного (М. Трублаїні); Підмайстер був твердий, як камінь. Ніякі просьби ані заклинання не порушували його (І. Франко); Невеличка часом пісенька, А громаду поруша: В її відгуках милесеньких, Що ніжніш від струн тонесеньких, Виявляється душа (П. Грабовський); Журавлина пісня, пролітаючи над селом, торкалася серця (М. Стельмах). - Пор. розчу́лювати, 1. хвилюва́ти.

РОЗЧУ́ЛЮВАТИ (викликати в когось почуття ніжності, лагідності, доброти), РОЗМ’Я́КШУВАТИ, ПОМ’Я́КШУВАТИ, ЗМ’Я́КШУВАТИ, М’ЯКШИ́ТИ, РОЗНІ́ЖУВАТИ, РОЗТО́ПЛЮВАТИ, РОЗТОПЛЯ́ТИ. - Док.: розчу́лити, розм’я́кшити, пом’я́кшити, зм’якшити, розні́жити, розтопи́ти. Розповідь хрещениці мимоволі зворушувала, розчулювала голову колгоспу (А. Шиян); Похвали його розм’якшували; Любов поранить і обманить, Любов пом’якшує й старить (М. Рильський); Тяжке зітхання зм’якшило тверде, вироблене тіло Чайченка, і очі посивішали в чоловіка (М. Стельмах); М’якшити серце; Безмірна ніжність, безмірне любовне чуття до неї розтоплювали йому серце, забивали дух (О. Гончар). - Пор. звору́шувати, 1. хвилюва́ти.

ХВИЛЮВА́ТИ (виводити когось з душевної рівноваги, виклика́ти тривогу, робити неспокійним), НЕПОКО́ЇТИ, ТРИВО́ЖИТИ, ТУРБУВА́ТИ, РОЗТРИВО́ЖУВАТИ, БЕНТЕ́ЖИТИ, ЗБЕНТЕ́ЖУВАТИ, РОЗБЕНТЕ́ЖУВАТИ, РОЗ’ЯТРЮВАТИ, БУНТУВА́ТИ, РОЗБУ́РХУВАТИ, ПОРУ́ШУВАТИ, ЗАЧІПА́ТИ, БАЛАМУ́ТИТИрозм., КАЛАМУ́ТИТИрозм., МУ́ЛЯТИ[МУ́ЛИТИрідше]розм., НЕ́ПУТИТИрозм., КОЛОТИ́ТИрозм., СКОЛО́ЧУВАТИрозм., СУЯТИ́ТИдіал., ПОРУША́ТИдіал., ЗВОРОХО́БЛЮВАТИдіал., ЮРТУВА́ТИдіал.; ПОТРЯСА́ТИ, МОРДУВА́ТИрозм., МУТИ́ТИрозм., ПАЛИ́ТИрозм., ПЕКТИ́розм., ЛИХОМА́НИТИрозм., ТРУЇ́ТИрозм. (надто сильно). - Док.: схвилюва́ти, розхвилюва́ти, занепоко́їти, стриво́жити, стурбува́ти, розтурбува́ти, розтриво́жити, збенте́жити, розбенте́жити, роз’ятрити, збунтува́ти, розбу́рхати, сколоти́ти, сколо́шкати, пору́шити, зачепи́ти, зворохо́бити, потрясти́, замути́ти, помути́ти. Вутанька.. хотіла і якось уже не могла спинити його щиру, бурхливу мову, що так бентежила й хвилювала (О. Гончар); Розмова розхвилювала старого (З. Тулуб); Мене весь час непокоїла думка, чи все у загоні в порядку (Ю. Збанацький); Що ж то за сум, не збагну, потай тривожить мене (М. Зеров); Явдосі не спалося. Стару голову турбували важкі та нерадісні думки про Йосипову долю (Панас Мирний); [Секлита:] Ой, не співайте, не завдавайте жалю, бо я вже плачу! (Витирає сльози). Так ви розжалобили, так розтривожили! (М. Старицький); Це бачили й молоді товариші, і це їх збентежувало найдужче (Б. Грінченко); Ледве чутний ґелґіт дикого птаства в нічній високості до кожного з них промовляє по-своєму, чимось розбентежує й кличе кудись (О. Гончар); Бунтує пісня, Повнить груди Вже чутним клекотом орлят (М. Нагнибіда); - Я хочу розворушити, розбурхати людей (І. Волошин); Неспокійні думки не порушували його ум (Н. Кобринська); Він останнім роком зчаста баламутив маму й не все бував там, як казав дома (О. Кобилянська); [Іван:] В нього зразу пропаде охота каламутить тобі душу перед польотом (І. Микитенко); Їй мулило серце якесь невиразне почуття (Леся Українка). Знає його крутий норов: перемучиться, а не скаже, не покаже. А вона бачить, щось муля його (П. Панч); Ще одно непутить отця Михайла: Франко скептично ставиться до релігії (П. Колесник); Кожного гріє надія, кожного колотить тривога (Ю. Збанацький); - Чув новину? - Ти про крейсер?.. Всіх тут сколотила його поява (О. Гончар); - Побіг ваш Павло, і не колошкайте мені більше людей... Неділя сьогодні, спочивати слід... (В. Кучер); Знакома казка про Івася нікого не поруша - тільки малую Галю трохи (Марко Вовчок); Людських душ не зворохобиш, і тебе забуде світ (О. Маковей); - Вгамуйся, мій друже! Не муч себе! Ще ж ні сіло, ні впало, а ти тільки надаремно себе тривожиш та мордуєш (І. Нечуй-Левицький); Меткі на вигадки дівчата заводили пісень, що мутили душу Нестерові (К. Гордієнко); Страшні думки вставали в Зіньковій голові,.. вони пекли його, палили, що аж розум йому туманів (Б. Грінченко); Коли агітатор від земельної давнини перейшов до нинішніх справ, до різних чуток, що лихоманили село, тут уже всі, витягнувши шиї, почали розбиратись (М. Стельмах); [Поліксена:] Кассандро, нащо спогадами труїш? (Леся Українка); Титанічною силою свого генія мене, ще юнака, потряс Лев Толстой (М. Рильський). - Пор. розчу́лювати.

ХВИЛЮВА́ТИ (здіймати на воді хвилі, буруни); БУРУ́НИТИрідше, РОЗХИ́ТУВАТИ рідше.Шалений шторм хвилював морські води до самого обрію (М. Трублаїні); Вітер шугав як навіжений, бурунив воду і сіяв густим холодним дощем (Д. Ткач); Буря. Се вона так розхитує море (М. Коцюбинський).

ХВИЛЮВА́ТИСЯ (про море, річку і т. ін. - покриватися хвилями, бути неспокійним), ХВИЛЮВА́ТИрідше; РОЗІ́ГРУВАТИСЯ, БУРУ́НИТИСЯрідше, БУРУ́НИТИрідше (ставати, бути бурхливим). - Док.: розхвилюва́тися, розігра́тися. - Ну, а я ото такечки й море побачив. Синє та широке, як ковиль-трава хвилюється (О. Донченко); Я бачив озеро внизу, що хвилювало поблизу (П. Грабовський); Аж нараз повіяв вітер, розігралося море (І. Франко); Там, де річка в сковах брами Дужо в скелях буруниться, .. Слухав пісню я вогнисту (П. Усенко); Внизу бурунить і вирує Єнісей (Ю. Збанацький). - Пор. 1. бри́житися, 1. вирувати.