-1-
іменник середнього роду

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний хвилюва́ння хвилюва́ння
родовий хвилюва́ння хвилюва́нь
давальний хвилюва́нню хвилюва́нням
знахідний хвилюва́ння хвилюва́ння
орудний хвилюва́нням хвилюва́ннями
місцевий на/у хвилюва́нні, хвилюва́нню на/у хвилюва́ннях
кличний хвилюва́ння* хвилюва́ння*

Словник синонімів

ЗБУ́ДЖЕННЯ (стан нервового піднесення, напруження), ХВИЛЮВА́ННЯ, ПАЛпідсил.,ОП’ЯНІ́ННЯпідсил.,СП’ЯНІ́ННЯпідсил.,ХМІЛЬчого, підсил.,ГАРЯ́ЧКАпідсил. розм., ПОДРА́ЗНЕННЯдіал.;АФЕ́КТ (дуже велике, але короткочасне збудження). Цього вечора Андрій допізна бродив по руднику, безцільно, просто так, від глибокого збудження (О. Гуреїв); Павло чує ті слова-заклики, ловить блискавиці-іскри і загоряється якимсь дивним палом (Д. Прилюк); Не можна воїнові зупинятися. Він у строю. І хай бурунить у ньому і клекоче поезії хміль, хай проситься в пісню, червоноармієць повинен іти, затиснувши суворо уста (Ю. Збанацький); Видко було, як подразнення їх [людей] росте з кожним днем (Г. Хоткевич). - Пор. за́пал, неспо́кій, 1. хвилюва́ння.
НЕСПО́КІЙ (відсутність душевного спокою), НЕПОКІ́Йрідше,НЕЗЛА́ГОДА, ХВИЛЮВА́ННЯ підсил.,СУМ’ЯТТЯ́підсил.,КАЛАМУ́ТЬпідсил. розм.,НЕВПО́КІ́Йзаст.; ЗАНЕПОКО́ЄННЯ, О́СТРАХ, ТРИВО́ГАпідсил. (у передчутті чогось недоброго, поганого). Чорна ніч таїла в собі дух неспокою, передчуття якоїсь невловимої тривоги (Я. Качура); З душею, повною переживань і непокою, ходив Цзі по шляху (О. Досвітній); Богдан не хотів при Штепі признаватись Степурі у своїх незлагодах душевних та гризотах (О. Гончар); Мстислав намагався бути спокійним, але його хвилювання помітили всі (А. Хижняк); Владислав Вікентійович повертався з села до інституту. В душі його - сум’яття, в голові - безладне клуботання думок (І. Волошин); До дніпровських чорториїв славні вершники ідуть, пил бійцям очей не виїв, а на серці каламуть... (С. Голованівський); "Швидко повернетесь?"А в очах і туга, і занепокоєння. Передчувало, мабуть, дитяче серце (Ю. Збанацький); Тодозя почувала якусь тривогу в душі, яку, певно, почувають серни, коли углядять рушницю вловчого, націлену на їх серце (І. Нечуй-Левицький). - Пор. збу́дження, 1. турбо́та.
ХВИЛЮВА́ННЯ (стан нервового збудження, напруженості); ЗБЕНТЕ́ЖЕННЯ, ЗРУ́ШЕННЯзаст. (викликане боротьбою протилежних почуттів). Всі дивились на Орлюка.. Хвилювання перейняло його, як перед боєм (О. Довженко); "Невже це його син?".. Незвичне збентеження і незвичний страх обростають, ворушаться навколо нього (М. Стельмах); [Кассандра (хоче запанувати над власним зрушенням):] Встань, елліне, і говори спокійно (Леся Українка).