ні (а́ні, і) на хвили́ну, із запереч. Зовсім, анітрохи. Гомін не вгавав ні на хвилину (Панас Мирний); Кожний напружено чекав різкого й гострого: “До зброї!”. І не було ані на хвилину спокою (В. Сосюра).

ві́льна (за́йва) хвили́на. Не заповнений роботою відрізок часу, перев. короткий. Ще пізніше, коли випала вільна хвилина, Ганна бродила за березовим гайком та лугом навколо крутого озерця (В. Козаченко); Пишіть до мене, якщо знайдете зайву хвилину (Панас Мирний).

в одну́ хвили́ну (хви́лю). Відразу, дуже швидко; миттю. В одну хвилину скочила дитина у куток; закапали від болю й страху сльози (М. Коцюбинський); Потім побігла садом, збиваючи росу. Подол сорочки змок в одну хвилю і хльоскав тепер по ногах (Г. Хоткевич).

ко́жної хвили́ни. У будь-який момент, будь-коли або завжди; повсякчас. Тут раз у раз вешталась кордонна сторожа і кожної хвилини могла заскочити (М. Коцюбинський). ко́жну хвили́ну. Для тебе, моя ти єдина, Те слово сумне забринить, Бринітиме кожну хвилину, Бринітиме кожную мить (Леся Українка). в уся́ку (у бу́дь-яку) хвили́ну. В усяку хвилину і перед ким завгодно він ладен вступитися за свого брата (О. Гончар).

ві́льна (за́йва) хвили́на. Не заповнений роботою відрізок часу, перев. короткий. Ще пізніше, коли випала вільна хвилина, Ганна бродила за березовим гайком та лугом навколо крутого озерця (В. Козаченко); Пишіть до мене, якщо знайдете зайву хвилину (Панас Мирний).

за (че́рез) [яку́сь] хвили́ну (хви́лю, хви́льку). Дуже швидко. Ми заїздили туди [в гроти]. Лягали на дно човна і за хвилину опинялись в казковому царстві (М. Коцюбинський); За хвилину лежав я в ліжку, любуючись відпочинком по кількагодинній їзді (Б. Лепкий); Мерщій біжить [сестра Мархва] назад і через хвилину надходить з сестрою Серахвимою (Панас Мирний); Окинула бистрим озирком Марися свого супутника і за хвилю знов сиділа серйозна, дивлячись у вікно (О. Гончар); Тупіт ближчає, неясно доносяться два голоси, і раптом, через якусь хвильку, він, холонучи, пізнає, що це гомонять Люба і Яків Плачинда (М. Стельмах).

за (че́рез) [яку́сь] хвили́ну (хви́лю, хви́льку). Дуже швидко. Ми заїздили туди [в гроти]. Лягали на дно човна і за хвилину опинялись в казковому царстві (М. Коцюбинський); За хвилину лежав я в ліжку, любуючись відпочинком по кількагодинній їзді (Б. Лепкий); Мерщій біжить [сестра Мархва] назад і через хвилину надходить з сестрою Серахвимою (Панас Мирний); Окинула бистрим озирком Марися свого супутника і за хвилю знов сиділа серйозна, дивлячись у вікно (О. Гончар); Тупіт ближчає, неясно доносяться два голоси, і раптом, через якусь хвильку, він, холонучи, пізнає, що це гомонять Люба і Яків Плачинда (М. Стельмах).

з ко́жною хвили́ною. Дуже швидко. Дівчинка звикала до мене з кожною хвилиною (Ю. Яновський); З кожною хвилиною схід розростався високим вікном світання (О. Гончар).

з хвили́ни на хвили́ну. Найближчим часом; от-от, ось-ось. Головнокомандувач з гостями ще був десь у дорозі. Попередили, однак, що він може бути з хвилини на хвилину (О. Гончар); Солдати так зробили тому, що їм було наказано тримати людей напоготові, бо з хвилини на хвилину мав появитися комендант (Григорій Тютюнник).

з хвили́ни на хвили́ну. Найближчим часом; от-от, ось-ось. Головнокомандувач з гостями ще був десь у дорозі. Попередили, однак, що він може бути з хвилини на хвилину (О. Гончар); Солдати так зробили тому, що їм було наказано тримати людей напоготові, бо з хвилини на хвилину мав появитися комендант (Григорій Тютюнник).

ні (а́ні, і) на хвили́ну, із запереч. Зовсім, анітрохи. Гомін не вгавав ні на хвилину (Панас Мирний); Кожний напружено чекав різкого й гострого: “До зброї!”. І не було ані на хвилину спокою (В. Сосюра).

ко́жної хвили́ни. У будь-який момент, будь-коли або завжди; повсякчас. Тут раз у раз вешталась кордонна сторожа і кожної хвилини могла заскочити (М. Коцюбинський). ко́жну хвили́ну. Для тебе, моя ти єдина, Те слово сумне забринить, Бринітиме кожну хвилину, Бринітиме кожную мить (Леся Українка). в уся́ку (у бу́дь-яку) хвили́ну. В усяку хвилину і перед ким завгодно він ладен вступитися за свого брата (О. Гончар).

ко́жної хвили́ни. У будь-який момент, будь-коли або завжди; повсякчас. Тут раз у раз вешталась кордонна сторожа і кожної хвилини могла заскочити (М. Коцюбинський). ко́жну хвили́ну. Для тебе, моя ти єдина, Те слово сумне забринить, Бринітиме кожну хвилину, Бринітиме кожную мить (Леся Українка). в уся́ку (у бу́дь-яку) хвили́ну. В усяку хвилину і перед ким завгодно він ладен вступитися за свого брата (О. Гончар).

лови́ти ко́жну хвили́ну (мить). Раціонально використовувати час; дорожити часом. Чи до хати тут, .. коли сніг такий по-весняному ласкавий, а сонце по-літньому сміється з неба .. Тут треба ловити кожну хвилину (Ю. Збанацький).

на [одну́ (єди́ну, яку́сь)] хвили́ну (хвили́ночку, хви́лю, хви́льку). Зовсім ненадовго. Він головою висадив би вікно та вліз би у хату, щоб хоч на хвилину побачити Настю… (М. Коцюбинський); На одну хвилину запала тиша. Всі солдати й гайдамаки прикипіли очима до двох суперників (О. Довженко); — Просим вас, не миніть моєї господи, завітайте хоч на єдину хвильку (О. Гончар); Він сів на лаві і на якусь хвильку застиг (О. Кундзич); // із запереч. Ні на трохи; зовсім. Гамір, співи, крики та п’яні прокляття не вгавали й на хвилю (І. Франко).

на [одну́ (єди́ну, яку́сь)] хвили́ну (хвили́ночку, хви́лю, хви́льку). Зовсім ненадовго. Він головою висадив би вікно та вліз би у хату, щоб хоч на хвилину побачити Настю… (М. Коцюбинський); На одну хвилину запала тиша. Всі солдати й гайдамаки прикипіли очима до двох суперників (О. Довженко); — Просим вас, не миніть моєї господи, завітайте хоч на єдину хвильку (О. Гончар); Він сів на лаві і на якусь хвильку застиг (О. Кундзич); // із запереч. Ні на трохи; зовсім. Гамір, співи, крики та п’яні прокляття не вгавали й на хвилю (І. Франко).

на [одну́ (єди́ну, яку́сь)] хвили́ну (хвили́ночку, хви́лю, хви́льку). Зовсім ненадовго. Він головою висадив би вікно та вліз би у хату, щоб хоч на хвилину побачити Настю… (М. Коцюбинський); На одну хвилину запала тиша. Всі солдати й гайдамаки прикипіли очима до двох суперників (О. Довженко); — Просим вас, не миніть моєї господи, завітайте хоч на єдину хвильку (О. Гончар); Він сів на лаві і на якусь хвильку застиг (О. Кундзич); // із запереч. Ні на трохи; зовсім. Гамір, співи, крики та п’яні прокляття не вгавали й на хвилю (І. Франко).

на [одну́ (єди́ну, яку́сь)] хвили́ну (хвили́ночку, хви́лю, хви́льку). Зовсім ненадовго. Він головою висадив би вікно та вліз би у хату, щоб хоч на хвилину побачити Настю… (М. Коцюбинський); На одну хвилину запала тиша. Всі солдати й гайдамаки прикипіли очима до двох суперників (О. Довженко); — Просим вас, не миніть моєї господи, завітайте хоч на єдину хвильку (О. Гончар); Він сів на лаві і на якусь хвильку застиг (О. Кундзич); // із запереч. Ні на трохи; зовсім. Гамір, співи, крики та п’яні прокляття не вгавали й на хвилю (І. Франко).

не ба́́чити ві́́льної хвили́́ни. Бути дуже зайнятим роботою, заклопотаним. Минулу зиму вони всі .. не бачили вільної хвилини. Вони працювали як шалені (В. Собко).

ні (а́ні, і) на хвили́ну, із запереч. Зовсім, анітрохи. Гомін не вгавав ні на хвилину (Панас Мирний); Кожний напружено чекав різкого й гострого: “До зброї!”. І не було ані на хвилину спокою (В. Сосюра).

оста́ння хвили́на. Передсмертний час. — Проклинаю тебе, — закричав Панас в агонії, — проклинаю моєю останньою хвилиною! (Ю. Яновський).

по хвили́ні (по хви́лі). Через малий відрізок часу, дуже швидко. Відчинили хвіртку… — у вікні схилитнулась фіранка. По хвилині сам господар виглянув з сіней (М. Іщенко); // Протягом малого відрізку часу. Антін спинився, глянув на жінку і по хвилині вагання в його [нього] зірвалось: — Я бачив сон (М. Коцюбинський).

ко́жної хвили́ни. У будь-який момент, будь-коли або завжди; повсякчас. Тут раз у раз вешталась кордонна сторожа і кожної хвилини могла заскочити (М. Коцюбинський). ко́жну хвили́ну. Для тебе, моя ти єдина, Те слово сумне забринить, Бринітиме кожну хвилину, Бринітиме кожную мить (Леся Українка). в уся́ку (у бу́дь-яку) хвили́ну. В усяку хвилину і перед ким завгодно він ладен вступитися за свого брата (О. Гончар).

у ту ж хвили́ну (хви́лю, мить). Відразу ж, зараз же, дуже швидко. Ось він [співець] руку здійняв, в ту ж хвилину Стало тихо, неначе в могилі (Леся Українка); Джмелик глянув на нього і в ту ж хвилю відвів погляд: Оксенові очі дивилися на нього запитливо, але спокійно (Григорій Тютюнник); // Одночасно. Черниш бачив ще, що Брянський боком стрибнув кілька кроків уперед і метнув гранату, вихоплюючи в ту ж мить пістолет (О. Гончар).

хвили́на в хвили́ну. Точно у визначений час. [Сандро:] Поспішати нам треба. Хвилина в хвилину відбуватись повинні події тепер (О. Левада); Півтори години визначив для сну — стільки й спав. Проснувся хвилина в хвилину (І. Гребенюк). хвили́нка в хвили́нку. Сусіди прокидалися уранці хвилинка в хвилинку і кликали нас (А. Хорунжий).

хвили́на в хвили́ну. Точно у визначений час. [Сандро:] Поспішати нам треба. Хвилина в хвилину відбуватись повинні події тепер (О. Левада); Півтори години визначив для сну — стільки й спав. Проснувся хвилина в хвилину (І. Гребенюк). хвили́нка в хвили́нку. Сусіди прокидалися уранці хвилинка в хвилинку і кликали нас (А. Хорунжий).

за (че́рез) [яку́сь] хвили́ну (хви́лю, хви́льку). Дуже швидко. Ми заїздили туди [в гроти]. Лягали на дно човна і за хвилину опинялись в казковому царстві (М. Коцюбинський); За хвилину лежав я в ліжку, любуючись відпочинком по кількагодинній їзді (Б. Лепкий); Мерщій біжить [сестра Мархва] назад і через хвилину надходить з сестрою Серахвимою (Панас Мирний); Окинула бистрим озирком Марися свого супутника і за хвилю знов сиділа серйозна, дивлячись у вікно (О. Гончар); Тупіт ближчає, неясно доносяться два голоси, і раптом, через якусь хвильку, він, холонучи, пізнає, що це гомонять Люба і Яків Плачинда (М. Стельмах).

за (че́рез) [яку́сь] хвили́ну (хви́лю, хви́льку). Дуже швидко. Ми заїздили туди [в гроти]. Лягали на дно човна і за хвилину опинялись в казковому царстві (М. Коцюбинський); За хвилину лежав я в ліжку, любуючись відпочинком по кількагодинній їзді (Б. Лепкий); Мерщій біжить [сестра Мархва] назад і через хвилину надходить з сестрою Серахвимою (Панас Мирний); Окинула бистрим озирком Марися свого супутника і за хвилю знов сиділа серйозна, дивлячись у вікно (О. Гончар); Тупіт ближчає, неясно доносяться два голоси, і раптом, через якусь хвильку, він, холонучи, пізнає, що це гомонять Люба і Яків Плачинда (М. Стельмах).