УЗЯ́ТИСЯ[ВЗЯ́ТИСЯ] (схоплювати рукою, руками), УХОПИ́ТИСЯ[ВХОПИ́ТИСЯ], СХОПИ́ТИСЯ, ПОЛА́ПАТИСЯрозм., ХОПИ́ТИСЯдіал., ОЧЕПІ́РИТИСЯдіал.; УЧЕПИ́ТИСЯ[ВЧЕПИ́ТИСЯ] (міцно), ВПНУ́ТИСЯ[УПНУ́ТИСЯ]. - Недок.: бра́тися, хапа́тися, хвата́тисярозм.учі́плюватися[вчі́плюватися], впина́тися[упина́тися]. Грицько викурив люльку коло печі й узявся за шапку (Панас Мирний); В цю мить почув [Роман], що хтось береться за двері (Б. Грінченко); За Бабу хлопчик ухопився (Л. Глібов); Марко схопився руками за сосну (Григорій Тютюнник); Старі ґазди полапалися за руки і затягли хриплими голосами своєї (Мирослав Ірчан); Андрій хопився руками за голову (І. Франко); Нахилив вишню, очепірився та їсть (Словник Б. Грінченка); - Будуть тягти - за одвірок учеплюся, а не поїду з своєї батьківщини! (С. Васильченко).