-1-
іменник чоловічого роду, істота
[розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний хвасту́н хвастуни́
родовий хвастуна́ хвастуні́в
давальний хвастуно́ві, хвастуну́ хвастуна́м
знахідний хвастуна́ хвастуні́в
орудний хвастуно́м хвастуна́ми
місцевий на/у хвастуно́ві, хвастуні́ на/у хвастуна́х
кличний хвасту́не хвастуни́

Словник синонімів

ХВАЛЬКО́розм. (людина, яка любить хвалити себе, хвастати ким-, чим-небудь), ХВАСТУ́Нпідсил. розм., ХВАСТпідсил. розм., ВИХВАЛЯ́КАпідсил. розм.; САМОХВА́Л, САМОХВА́ЛЕЦЬ (той, хто хвалить себе); ФАНФАРО́Нрозм. (хвалькуватий базіка). Якщо Леон не пустодзвін, не хвалько і підприємство його справді так розвивається, як він тут наплескав, то йому, мабуть, скоро доведеться поширити виробництво (Ірина Вільде); Отой Вітя, що сидить на третій парті від столу, страшенний хвастун (О. Іваненко); [Данило:] От уже й видко, що ти хваст! Чого ж то так, що як про тебе, то й пісня буде, а про мене ні? (І. Карпенко-Карий); Всі прозвали вихваляку, Вихваляку, Задаваку: Кіт-хвастун (Г. Бойко); І в великому натхненні Хоче ділом доказати [Атта Троль], Що не марний самохвалець, А митець великий справді (Леся Українка).