ХВАЛЬКУВА́ТИЙ (який любить хвалити себе, хвастати ким-, чим-небудь; який виражає хвастощі); ХВАЛЬКОВИ́ТИЙ, НЕСКРО́МНИЙ, ЗАДАВА́КУВАТИЙ, ХВАСТОВИ́ТИЙ, ХВАСТЛИ́ВИЙ, ФАНФАРО́НСЬКИЙрозм.- Терпіти не можу хвалькуватих дівчат, - із свого кутка озвався Аркадій (В. Собко); Хвалькуватими словами Гоблик уже в перший день повернув проти себе велику частину села (М. Томчаній); [Павло:] Мене перемогло те, що завжди було для мене найбільш ненависним. Самовпевнена бездушність, себелюбство, хвальковитий цинізм (О. Левада); Я на цей раз пробачив Булгакову ті хвастливі нотки, що звучали в цьому запитанні (І. Кулик); Він, мабуть, трохи задавакуватий і хоче показати свою зверхність над Віктором (П. Автомонов). - Пор. 1. зарозумі́лий.