хвастливий 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний хвастли́вий хвастли́ва хвастли́ве хвастли́ві
родовий хвастли́вого хвастли́вої хвастли́вого хвастли́вих
давальний хвастли́вому хвастли́вій хвастли́вому хвастли́вим
знахідний хвастли́вий, хвастли́вого хвастли́ву хвастли́ве хвастли́ві, хвастли́вих
орудний хвастли́вим хвастли́вою хвастли́вим хвастли́вими
місцевий на/у хвастли́вому, хвастли́вім на/у хвастли́вій на/у хвастли́вому, хвастли́вім на/у хвастли́вих

Словник синонімів

ХВАЛЬКУВА́ТИЙ (який любить хвалити себе, хвастати ким-, чим-небудь; який виражає хвастощі); ХВАЛЬКОВИ́ТИЙ, НЕСКРО́МНИЙ, ЗАДАВА́КУВАТИЙ, ХВАСТОВИ́ТИЙ, ХВАСТЛИ́ВИЙ, ФАНФАРО́НСЬКИЙрозм.- Терпіти не можу хвалькуватих дівчат, - із свого кутка озвався Аркадій (В. Собко); Хвалькуватими словами Гоблик уже в перший день повернув проти себе велику частину села (М. Томчаній); [Павло:] Мене перемогло те, що завжди було для мене найбільш ненависним. Самовпевнена бездушність, себелюбство, хвальковитий цинізм (О. Левада); Я на цей раз пробачив Булгакову ті хвастливі нотки, що звучали в цьому запитанні (І. Кулик); Він, мабуть, трохи задавакуватий і хоче показати свою зверхність над Віктором (П. Автомонов). - Пор. 1. зарозумі́лий.