ХВАЛИ́ТИСЯким, чим і з спол. щ о (хвалити себе, щось своє, своїх близьких), ПОХВАЛЯ́ТИСЯ, ВИХВАЛЯ́ТИСЯпідсил., ХВА́СТАТИпідсил., ХВА́СТАТИСЯпідсил., СЛА́ВИТИСЯрозм., ФАНФАРО́НИТИрозм.; КОЗИРЯ́ТИрозм. (виставляти як свою перевагу). - Док.: похвали́тися, ви́хвалитися, похва́стати, похва́статися. - Ге! - хвалиться дядько Володько, - се в мене такий кришталь, що другого такого в цілісінькому світі не надибаєш! (Марко Вовчок); Батьком-матір’ю не хвались, а хвались честю (прислів’я); Мати перед усіма вихваляється: - Слава Богу, вивчився мій Микола на лікаря (Григорій Тютюнник); Василь Семенович хвастає було, що його батько в дворці був, як свій чоловік (Панас Мирний); [Кіндрат Антонович:] І я скрізь тобою хвастаюся, кажу, що нема на всю округу такого (М. Кропивницький); Не славтеся царевою Святою войною. Бо ви й самі не знаєте, Що царики коять (Т. Шевченко); - Козиряєте начитаністю? - усміхнувся зневажливо Барсовський (Є. Куртяк).