ПОХВАЛА́ (добрий, похвальний відгук про когось, щось), ПОХВАЛЯ́ННЯ, СХВА́ЛЕННЯ, ХВАЛЬБА́розм.,ПОХВАЛЬБА́розм.; КОМПЛІМЕ́НТ (підкреслена, захоплена, іноді перебільшена), ДИФІРА́МБИ[ДИФІРА́МБрідше], ПАНЕГІ́РИК, МАДРИГА́Л (перев. книжн., підсил. - захоплена похвала, часто віршована). Михасеву статтю прочитав редактор і сказав - молодець!Від похвали він не чув під ногами землі (С. Чорнобривець); О, коли б ти могла пізнать, яке гірке це почування увесь свій вік, без поділяння, і раювати, і страждать, за зло та за добро не ждать ні нагород, ні похваляння (переклад за ред. М. Рильського); Криками окликнувся майдан, радісними схваленнями, гудом (І. Гончаренко); Я зібрав би всіх титанів І сказав би, знявши капелюх: Я не буду вам співать пеанів І хвальбою лоскотати слух (В. Симоненко); Як кого одурять похвальбою або лестивою річчю, то люди й кажуть: "Упустив рака з рота" (О. Стороженко); - Вас і бджоли не покусали б: подумали б, що ви квітка, - сказав комплімент Балабуха (І. Нечуй-Левицький). - Пор. 1. схва́лення.

ХВА́СТОЩІ (вихваляння себе, своїх вчинків або когось, чогось), ПОХВАЛЯ́ННЯ, ХВАЛЬБА́розм., ПОХВАЛЬБА́розм., ХВАСТОВСТВО́розм., ВИ́ХВАЛКАрозм., САМОХВАЛЬБА́розм., САМОХВА́ЛЬСТВОрозм.; ФАНФАРО́НСТВОрозм., ФАНФАРОНА́ДАрозм. (супроводжуване базіканням). Василь Семенович хвастає було, що його батько в дворці був, як свій чоловік;а Петро Степанович.. то бувало хоч нічого й не скаже на ті хвастощі, - так же гляне скоса (Панас Мирний); Знав я друзів своїх, що не мали хвальби, а чи зради, Бо хвальба - то є тлінь, а від зради немає поради (А. Малишко); Він почервонів, перехопивши себе на хвастовстві, похапцем попрощався й пішов (Ю. Смолич); Секретар.. слухає рясні вихвалки, піддакує (О. Гончар); Він лишень до фанфаронади хват, а до роботи - ліпший кіл у плоті (І. Франко).