ЗА́РОСТІмн. (кущі або інша рослинність, що дуже розрослась, густо вкриваючи поверхню), ЗА́РОСЛІмн., ЗА́ПУСТрозм.; ГУЩА́ВИНА, ГУЩИНА́, ГУ́ЩА, ГУЩА́ВІНЬрозм., ГУ́ЩАВАдіал., ГУЩА́Крідко (місце, де кущі і т. ін. ростуть дуже густо). Зграя диких качок, швидко махаючи крилами, пролетіла над заростями верболозу і плюхнула в теплу воду (В. Москалець); Діставши з зарослів татарського зілля заздалегідь приховані весла, Прохор одв’язав човна (А. Шиян); Рекрути - і ті всякчас ховались Поміж коноплями, коли за ними гнались, У лісі, взапустах, у пущах вікових (переклад М. Рильського); Од часу до часу він спуджував дичину, що або з хуркотом звивалась у повітря, або з плескотом зникала в гущавину очерету (О. Досвітній); Часом їй доводилось продиратись через таку гущину, що вона ледве пролазила поміж жовтими стінами [очерету] (М. Коцюбинський); Шепче присмерк бананових дерев. Все ближче плеще гуща трав (М. Бажан); Посплигувавши з машини, ми мерщій кидаємося в гущавінь, очеретиння тріщить у нас під ногами, а ми все ліземо (О. Гончар); І щасливий я, поки гублюся Без доріжки в гущаві рясній (І. Франко); То схиляючись, то поповзом він залазить у такі гущаки, де й лис не пройде (П. Колесник). - Пор. 1. ха́щі.

ЛІС (велика площа землі, заросла деревами й кущами), БІР, ГАЙ, ПЕРЕ́ЛІСОК, ПЕРЕЛІ́Сдіал.,ПРИ́ЛІСрідше (невеликий, перев. листяний ліс); ДІБРО́ВА (листяний ліс, у якому переважає дуб); ДУБИ́НА, ДУБНЯ́К, ДУБНИ́К, ДУБИ́ННЯрозм. (дубовий ліс); ПУ́ЩА, ХА́ЩІ (великий густий, дрімучий ліс);ПРА́ЛІС (предковічний ліс); ЛІСОПА́РК (приміський ліс); ЛУГзаст. (низина, поросла лісом). За Россю на горбах сизів старий ліс (І. Нечуй-Левицький); Машини мчали в ніч, в гущавину поліських борів, назустріч ранкові... (В. Козаченко); Дорога й далі йшла вздовж Уралу.. Траплялися тінисті гаї і неглибокі балки (З. Тулуб); Недалеко шляху ріденький перелісок (С. Васильченко); Часом ми переїздили місток через неглибоку синю річечку,.. часом пропливав повз нас негустий низькорослий переліс (Л. Первомайський); Біля прилісу Яків наздоганяє двох дівчат (М. Стельмах); Дивною була ця любов до степових рослин і запахів у нього, корінного поліщука, який народився і виріс у суворих пущах, під шум вікових поліських дібров (О. Гончар); Пролітають мимо них Чагарі й дубини, Ліси, села, хутори (С. Руданський); Закінчився старий дубняк і почався молодий осичник (П. Воронько); Птиці Вилітали з дубника (П. Воронько); У полі стояла спека, а тут, у затінку густого дубиння, було вільготно і навіть не душно (Ю. Смолич); Здається, він заблудився в лісових хащах (О. Гуреїв); Околиця села, а за нею - берег, ніби болото, а далі старезний похмурий праліс (М. Олійник); Часом.. їдуть вони не прямо бульваром, а звертають ліворуч, поза лісопарком (Ю. Мушкетик); Далі почалися великі, темні луги (Леся Українка).

ХА́ЩІмн. (густий непрохідний ліс, чагарник тощо), ХА́ЩА, НЕ́ТРІмн., НЕ́ТРИЩАмн., ГЛУШИНА́, ДЕ́БРІ мн., ГЛУШрідше, ГЛУХОМА́НЬрозм., ХАЩИНА́діал., БЕ́ЗСЛИХИмн. діал., ШАЛИНА́діал.Що далі, то все.. вищі сосни, дикіші хащі (Г. Хоткевич); Звернув [Кудря] коня з дороги в найгустішу хащу дубових кущів і випріг (І. Ле); Мовчки пробиралася половецька дружина непрохідними нетрями, дебрями (І. Франко); Вперше бачу такі тернові нетрища (О. Копиленко); Загін ледве перебрався через ярок і потрапив у таку дику глушину, що офіцер спинив коня і озирнувся (О. Донченко); У глуш залазила [дівчинка] густу, грибочки там знаходила (Н. Забіла); Гучне ревище згойднуло соснові верховіття, погнало в лісову глухомань волохаті тумани (Ю. Бедзик); Безлюдна й глуха місцевість. Тихо зітхають непролазні хащини, жарко парують вологі скелі (П. Воронько); Там, по суворих диких верхах, десь в безводах, в безслихах гніздиться всяка мара, ворожа сила, з якою тяжко боротись (М. Коцюбинський); Повів його у лісі не стежками, а шалиною (Словник Б. Грінченка); Вітерець.. розпанахав тишу і подався шалиною, розбуркуючи сонну птицю (Григір Тютюнник). - Пор. за́рості.