ЖИТЛО́ (приміщення, призначене для життя людей), ОСЕ́ЛЯ, ПОМЕ́ШКАННЯ, ДІМ, ДОМІ́ВКА, ХА́ТА, ПОРІ́Г (перев. з означ.), ГОСПО́ДА, ЛІ́ГВИЩЕрозм.,ДО́МАрозм.,МЕ́ШКАННЯдіал.,ЖИТВО́діал.,СЕЛИ́ТЬБАзаст.;ХАТИ́НА (перев. невелике, убоге); НОРА́зневажл. (тісне, темне); АПАРТАМЕ́НТИ (надто просторе).Світле, чисте, життєрадісне житло прикрашує й облагороджує наш побут (Я. Качура); Навіщо у старій та вогкій хаті жити, коли є нова, суха, простора та ясна оселя? (Л. Яновська); Набрали хлопців до бригади, дали їм сяке-таке помешкання (О. Лупій); Радісні вигуки наповнили дім (Ю. Смолич); Подано автомобілі - розвезти акторів по домівках (Ю. Яновський); Покинула знову хату, Синову господу (Т. Шевченко); - Прощайте, рідні пороги, де походжали мої ноги! (І. Нечуй-Левицький); Андрій, відколи жив, не бачив такого поганого мешкання (І. Франко); Хата здалася Христі великим льохом, а не людським житвом (Панас Мирний); - Де ті людські селитьби, де той народ, що.. оселяв колись родючу землю (М. Коцюбинський); Коли Свиридович вигнав татарку до хатини в садку, баба Палажка обурилася. - От собака! Жінці родити час, а він її з хати жене до того чортового лігвища (З. Тулуб); Озлився [дід Маківка] на весь світ, заперся у своїй норі і довго не виходив (М. Чабанівський); Тут було побудовано дачі обласного керівництва.. розкіш апартаментів доморощеного панства по-особливому сприймається на тлі убозтва державної наукової установи (з журналу). - Пор. 1. барлі́г, халу́па.

ХА́ТА (сільська житлова будівля, звичайно одноповерхова); ХАТИ́НА, ХАТЧИ́НАрозм. (перев. невелика); МА́ЗАНКА, ХВОРОСТЯ́НКА, ЛІ́ПЛЯ́НКАдіал. (зроблена з глини, сирцевої цегли або хмизу, обмазаного глиною); ГЛИ́НЯНКАрозм. (зроблена з глини); САМА́НКАрозм. (побудована з саману); КОЛИ́БАдіал. (збите з дощок тимчасове житло чабанів і лісорубів). Під горами хата стояла, В хатині віконце було. А з того віконця дівчатко Дивилось на наше село (Д. Павличко); Стару давню хатчину ніхто не пізнав би тепер, так її Катруся причепурила (Н. Кобринська); З дощової мряки виринув Вишневий хутір - з два десятки мазанок із зеленими від моху стріхами (Григорій Тютюнник); В тій хворостянці, де я жив, для мене час летів крилато (В. Сосюра); Тільки в одній ліплянці світились два віконця й вився димок з вербового димаря (М. Коцюбинський); Свиней він випасав по вулиці на вигоні біля глинянок (Ю. Збанацький); Від колиби чабана, що куриться білим димом, качиною ходою іде Євка Матлак з жовтими дійницями в руках (С. Чорнобривець).