харний 1 значення

-1-
прикметник
(охайний) [діал.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний ха́рний ха́рна ха́рне ха́рні
родовий ха́рного ха́рної ха́рного ха́рних
давальний ха́рному ха́рній ха́рному ха́рним
знахідний ха́рний, ха́рного ха́рну ха́рне ха́рні, ха́рних
орудний ха́рним ха́рною ха́рним ха́рними
місцевий на/у ха́рному, ха́рнім на/у ха́рній на/у ха́рному, ха́рнім на/у ха́рних

Словник синонімів

ОХА́ЙНИЙ (чисто, дбайливо вбраний, прибраний; який стежить за зовнішнім виглядом, чистотою житла тощо), ЧЕПУРНИ́Й, АКУРА́ТНИЙ, ЧЕПУРИ́СТИЙ, ЧИ́СТИЙ, ЧЕПУРКУВА́ТИЙрозм., ХА́РНИЙдіал., ШПЕ́ТНИЙдіал., ШТЕ́ПНИЙдіал., ХУПА́ВИЙдіал. З першого погляду видно було, що виростає при матері: чисте, охайне, вимите, вичесане... (О. Гончар); Стоїть її хата край села, весела й чепурна, мов дівчина в білій льолі (М. Стельмах); Обабіч дороги, рівної, акуратної і припорошеної чистим білим снігом, чорніли страшні й потворні згарища (Ю. Смолич); Завжди чепуристий, навіть франтуватий, професорський нащадок був зараз неголений і непричесаний (І. Головченко і О. Мусієнко); Офіцер був у повній парадній формі: чистий, вимитий, причесаний, у лайкових рукавичках (Григорій Тютюнник); [Маргарита:] Сама вбирай у хаті, Сама вари й печи, сама і ший і мий, А мати в мене ще такі чепуркуваті, Що Боже крий! (переклад М. Лукаша); Тимоха козак штепний був: високо підголював чуб, уси закручував (Г. Квітка-Основ’яненко). - Пор. 1. чи́стий.