ХАБА́РНИК (особа, що бере хабарі), ХАПУ́ГАрозм., ХАПУ́Нрозм., ХАПКО́розм., ЗДИ́РНИКзаст., ЗДИ́РЦЯзаст., ХАПТУ́РНИКдіал.; КРОПИ́В’ЯНЕ СІ́М’Язневажл. заст. (про чиновників, канцеляристів, які брали хабарі). - Від унтерів залежить багато що в солдатському житті. А ви їх правильно хабарниками та п’явками нарекли, - додав він і підморгнув Шевченкові (З. Тулуб); Коли в кого нероби та хапуги часом виростають.., то його син знає, для чого живе, він недаром їсть хліб народний (О. Гончар); Григорій Петрович ще захопив старих порядків на службі: старший був у них великий хапун (Панас Мирний); - Якось я проговорився перед маляром: намалюй, кажу, ти того хаптурника на самому дні під Юдою, щоб не брав з нас хабарів (І. Нечуй-Левицький); Недарма в народі охрестили канцеляристів, чинуш і бюрократів презирливим прізвиськом - кропив’яне сім’я (з газети).