хамовитий 1 значення

-1-
прикметник
[розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний хамови́тий хамови́та хамови́те хамови́ті
родовий хамови́того хамови́тої хамови́того хамови́тих
давальний хамови́тому хамови́тій хамови́тому хамови́тим
знахідний хамови́тий, хамови́того хамови́ту хамови́те хамови́ті, хамови́тих
орудний хамови́тим хамови́тою хамови́тим хамови́тими
місцевий на/у хамови́тому, хамови́тім на/у хамови́тій на/у хамови́тому, хамови́тім на/у хамови́тих

Словник синонімів

ГРУ́БИЙ (який поводить себе нечемно; також про вдачу, поведінку й т. ін.), НЕЧЕ́МНИЙ, НЕВВІ́ЧЛИВИЙ, НЕГРЕ́ЧНИЙ, НЕКУЛЬТУ́РНИЙ, РІЗКИ́Й, БРУТА́ЛЬНИЙ, ДИКУ́НСЬКИЙпідсил.,ХАМОВИ́ТИЙзневажл.,СВИНУВА́ТИЙзневажл.,МУЖИКУВА́ТИЙзаст., зневажл.;ХА́МСЬКИЙзневажл. (про вдачу, вчинок і т. ін.). Сама себе прирекла [Тамара] на те, щоб зараз принижуватись перед оцим нікчемним, грубим, брутальним типом (О. Гончар); - Перепрошаю вас, дідусю, за свого нечемного гостя! (І. Франко); Іван був і досі неввічливий, а тепер ще гірший став (Ю. Федькович); Чемність серед простолюду в усі віки була свята й висока, а бундючних гевалів, непоштивих та неґречних, не любили добрі люди ніколи й ніде (О. Ільченко); Мама сердиться моя, Некультурний, каже, я (Л. Первомайський); Вернувшись додому, Настуся одразу здивувала усіх усім: і своєю занадто вже вольною паризькою поведінкою, і своїми різкими манерами (І. Нечуй-Левицький); Дикунське поводження; - Хамовитий хлопець. Доведеться скрутити (Ю. Бедзик); - Чисту правду кажеш: ще дуже свинуваті ми, чоловіки, - погодився Марко (М. Стельмах); Хамська манера. - Пор. неви́хований, неосві́чений, нетакто́вний.
НАХА́БНИЙ (про людину - який діє, поводиться непристойно, зарозуміло, грубо, з викликом; про слова, вчинки, поведінку і т. ін. - не стримуваний ніякими морально-етичними нормами), БЕЗЧЕ́ЛЬНИЙдіал.;ЗУХВА́ЛИЙ (з викликом іншим); БЕЗЦЕРЕМО́ННИЙ, НЕЦЕРЕМО́ННИЙ, БЕЗПАРДО́ННИЙрозм.,РОЗПЕРЕ́ЗАНИЙпідсил. розм. (нахабний і розв’язний); НАХРА́ПИСТИЙрозм. (про людину - безцеремонний, зухвалий і напористий); ХА́МСЬКИЙрозм. (про слова, вчинки і т. ін. - зухвалий і грубий); ХАМОВИ́ТИЙ розм. (про людину - зухвалий і грубий). Це був.. досить нахабний парубійко, бо не лише не спитався дозволу зайти, а.. почав зазирати в усі закутки (Ю. Збанацький); З Корсакова вмить злетіла пиха й нахабна самовпевненість (З. Тулуб); Федоренка охопив якийсь дивно веселий настрій зухвалого мисливця, що сам-один вийшов полювати на великого звіра (Я. Качура); Зухвалий вчинок хуліганів глибоко схвилював і обурив кожного (О. Гуреїв); Пані Баранцевич знову намагалась вбити в розмову свій клинчик, але безцеремонний братик не дав цього зробити (П. Колесник); Леся вибігла назустріч машиністці, але так і не спитала про ніщо, збентежена безцеремонною поведінкою Зоні (Ірина Вільде); Дуже вже розсердили мене сі безпардонні панове (Леся Українка); Розперезані хулігани; Розперезана поведінка; Цього було мало нахрапистому Лукачеві: в безхлібні часи можна було озолотитись на торгівлі продуктами, і Січкар перевершив усіх місцевих гендлярів (М. Стельмах); [Жирондист:] Я, жирондист, ненавиджу тебе і всі твої глибоко хамські вчинки! (Леся Українка); "Ах, герой! Чорна робота йому не по плечу, - дратувався Андрій. - Хамовитий хлопець. Доведеться скрутити" (Ю. Бедзик). - Пор. 2. безсоро́мний, 2. гру́бий, нетакто́вний.