I. НАХА́БА (той, хто діє, поводиться зухвало, безцеремонно), ЗУХВА́ЛЕЦЬ, НАХА́БНИКрідко,БЕЗЧЕ́ЛЬНИКдіал.;ХАМзневажл., лайл.,ХАМЛО́підсил., ХАМЛЮ́ГАпідсил.,ХАМУ́ЛАпідсил. (той, хто поводиться безцеремонно, з викликом, грубо). Це був молодий самовпевнений нахаба, який не знав про існування на світі якоїсь там ґречності (П. Загребельний); Збляклий гульвіса уже стояв осторонь. Здавалося, єдине, що володіло недавнім зухвальцем, - страх (В. Большак); Пані Олімпія, хоч в душі клене нахабників, все-таки, рада-не-рада, відчиняє "салон" (І. Франко); Хвилину завагався [Ілакович], як йому поступити:покласти край недопустимій розперезаності маклера, просто повернувшись спиною до хама, чи вдати, ніби нічого незвичайного в його поведінці й не помітив (Ірина Вільде); Старості легше було б схопити з стола важкий кам’яний прес і розтрощити ним голову оцьому хамлюзі, аніж звертатися до нього з добрим словом (Д. Бедзик). - Пор. I. безсоро́мник, I. грубія́н.