БУ́ДКА (невелике крите приміщення для собаки), БУ́ДА, КОНУ́РАрозм.,ХАЛАБУ́ДАрозм.Псу поставили будку на пагорбку, звідки видно все подвір’я і вулицю (Я. Гримайло); Коло буди задзеленчав ланцюгом пес і голосно позіхнув, клацнувши іклами (Є. Гуцало); На чорному дворі все спить, і собаки навіть позалазили в свої конури (Панас Мирний); З дощатої халабуди коло погрібника на нього вискочив здоровенний мисливський хорт на тонких ногах (В. Кучер).

ВІЗ (з запряжкою коней, волів), ПІДВО́ДА, ХУ́РМАНКАзаст., ФУ́РМАНКАзаст., ФІ́РМА́НКАдіал., ФІ́РАдіал.; ХУ́РА (великий); ФУРГО́Н, ХАЛАБУ́ДА, ХУРГО́Нрозм., БАЛАГУ́ЛАзаст. (критий); ГАРБА́ (довгий, з високим драбинчастим коробом - для возіння снопів, соломи, сіна); ГРАБА́РКА, БИНДЮГИ́[БЕНДЮГИ́]розм. (без короба); БЕЗТА́РКАрозм. (пристосований для возіння с.-г. продуктів без тари); ДРАБИНЯ́Крозм. (з драбинчастим коробом); МА́ЖАзаст. (чумацький віз); ФОРШПА́Нзаст., МАЖА́РАдіал. (великий довгий віз); ДРО́ГИдіал. (довгий без короба віз для перевезення великих вантажів або трун); КАРУ́ЦАдіал. (румунський віз). Важко дихали в темряві коні, тягнучи вози та гармати (О. Гончар); Чулися крики, бряжчання зброї, що розбирали з хурманок (А. Головко); Перед хатою стояла фіра й наш кінь (О. Кобилянська); Вояки сіли на свої хури, заспівали пісень та й поїхали до міста (С. Чорнобривець); У червонуватому світлі надвечір’я .. запрягали [чоловіки] коней, у фургонах уже сиділи їхні жінки й діти (С. Скляренко); За діжкою тяглася гарба з сухим очеретом (З. Тулуб); Він записував номери биндюгів, які везли вантажу проти норми (Ю. Смолич); По дорозі йшли підводи.. В новеньких безтарках теж зерно (Ю. Збанацький); Качковський, заїхавши з возом-драбиняком.., не йшов, як звичайно, у хату (Леся Українка); Звелів йому розіслати слуг на усі чумацькі шляхи, переймати чумаків з мажами солі, закуповувати в їх сіль (І. Нечуй-Левицький); У двір.. повільно рогатими волами втяглися дві великі мажари з кавунами (Я. Баш); Повз вікна кабінету промайнули дроги, кінь з ходу спинився і застиг на місці (О. Копиленко); Хаєцький з’явився в мінроті, гордо сидячи в каруці, напнутій брезентом і запряженій ситими кіньми (О. Гончар).

ХАЛУ́ПА (невелика убога житлова будівля, злиденна хата), ХАЛУПЧИ́НА, ХАЛАБУ́ДА, ХИ́ЖАрозм., БУ́ДА діал., ЦЮ́ПАдіал., БУРДЕ́Й[БУРДІЙ]діал.; ПРИ́ХАТОКзаст. (невелика хата). В напівтемряві халуп, при кволих каганцях, жінки задумливо пряли свої мички (І. Микитенко); До земляної стінки, як гриб до пенька, притулилася древня халупчина (Ф. Бурлака); Ціла метка невеличких халабуд, густо обвитих диким виноградом, чорнілася своїми входами (Панас Мирний); Крита була хижа не залізом, як усі, навіть найбідніші будиночки на околиці, а ґонтом - замшілим, зеленим, як моріжок (Ю. Смолич); Поле й поле, посередині буда, соломою крита, там міх для спання, там лантухи на гичку.. Буревій, дощ, злива - буда сховає. Володько сам ставив крокви, збивав лати (У. Самчук); В цюпі, де жили Лімбахи, було темно, брудно та непривітно (І. Франко); Своєрідним типом житла в горах були курні хати - бурдеї, в яких жила селянська біднота (з журналу); Повернувся Андрійко, хотів непомітно прошмигнути до прихатка, та помітила бабуся, напустилася, що допізна десь вештався (П. Кочура). - Пор. 1. житло́.