-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | хазяюва́ти |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | хазяю́ймо |
2 особа | хазяю́й | хазяю́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | хазяюва́тиму | хазяюва́тимемо, хазяюва́тимем |
2 особа | хазяюва́тимеш | хазяюва́тимете |
3 особа | хазяюва́тиме | хазяюва́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | хазяю́ю | хазяю́ємо, хазяю́єм |
2 особа | хазяю́єш | хазяю́єте |
3 особа | хазяю́є | хазяю́ють |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
хазяю́ючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | хазяюва́в | хазяюва́ли |
жін. р. | хазяюва́ла |
сер. р. | хазяюва́ло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
хазяюва́вши |
Словник синонімів
ГОСПОДАРЮВА́ТИ (займатися господарством), ХАЗЯЙНУВА́ТИ [ХАЗЯЇНУВА́ТИ рідше], ГОСПОДА́РИТИ рідше, ХАЗЯЮВА́ТИ рідше; ГАЗДУВА́ТИ діал. (перев. про сільське господарство). - Накупимо волів та коней та будемо господарювати (І. Нечуй-Левицький); Жінка лишилася сама з дочкою, і сама хазяйнує не гірше чоловіка (С. Чорнобривець); Прийди, милий, в мою хату Хазяїнувати (Т. Шевченко); - Гадаю.. заробити тілько, щоби мож купити ґрунт, - тоді піду та буду господарити (І. Франко); Є іще синок один ..Хазяює, як годиться (М. Шпак); Брати поженилися й допомагали нянькові ґаздувати (казка).
ГОСПОДАРЮВА́ТИ (вести домашнє господарство, виконувати домашні роботи), ХАЗЯЙНУВА́ТИ [ХАЗЯЇНУВА́ТИ рідше], ГОСПОДА́РИТИ рідше, ХАЗЯЮВА́ТИ рідше, ДОМУВА́ТИ заст., ГАЗДУВА́ТИ діал., ШАПАРЮВА́ТИ діал.; ГАЗДИ́НИТИ діал. (про жінку); ПОРЯДКУВА́ТИ, ПОРЯДЖА́ТИ діал. (давати лад). Прудка [невістка], як зайчик; і в хаті, й на дворі в’ється, порядкує, господарює (Марко Вовчок); - Моя жінка, доки жила, сиділа в хаті та хазяйнувала (І. Нечуй-Левицький); - Під приводом матері ти учитимешся хазяїнувати, учитимешся доглядати дітей (Панас Мирний); Рифка господарила дома, варила, прала, рубала дрова, шила і мила (І. Франко); Платон нікуди не ходив, хоч кожного вечора тягнули хлопці. - Не можу, знаєте, сам хазяюю... (М. Зарудний); Жала й Катря в економії з Остапом удвох. Заробили дві копи пшениці, як золото. Тепер домувала вже (А. Головко); - А, невісточка люба! Газдуєш? (Г. Хоткевич); Аж відмолодла [мати] з його приїздом, шапарює, не знає втоми (О. Гончар); - Зостанусь я тутечки, у Дубцях, буду вам господарства доглядати, поряджати (Марко Вовчок). - Пор. 1. вози́тися, 1. по́ратися.