-1-
дієслово недоконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив хавча́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   хавчі́мо, хавчі́м
2 особа хавчи́ хавчі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа хавча́тиму хавча́тимемо, хавча́тимем
2 особа хавча́тимеш хавча́тимете
3 особа хавча́тиме хавча́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа хавчу́ хавчимо́, хавчи́м
2 особа хавчи́ш хавчите́
3 особа хавчи́ть хавча́ть
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
хавчачи́
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. хавча́в хавча́ли
жін. р. хавча́ла
сер. р. хавча́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
хавча́вши

Словник синонімів

ХРИПІ́ТИ (видавати горлом хрипкі звуки; говорити хрипко), ХАРЧА́ТИрозм.,ХАВЧА́ТИрозм.,РИПІ́ТИ розм. Цигуля з Юхимом .. витягли Невкипілого. Він бився в руках і не міг крикнути, лише хрипів, зціпивши зуби (А. Головко); - Це ти, Шовкун? - озвався якийсь вершник у темряві.. По голосу не можна було впізнати, хто це такий, бо вершник хрипів (О. Гончар); - Пустіть!.. Я їм голови позриваю!.. Повбиваю!.. Потрощу!.. Пустіть! - Далі вже й слова не міг сказати, тільки харчав (Б. Грінченко); Зачав мій Шпак пісні виводить, - Та ні - зовсім не те виходить: Хоч вельми-дуже запищить, Хоч не до прикладу хавчить (Л. Глібов); Обома руками він держався за кляпи сурдута Хоми і теліпав свойого помічника.., риплячи ненастанно: - Арештувати його! (І. Франко).