-1-
дієслово недоконаного і доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив фінішува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   фінішу́ймо
2 особа фінішу́й фінішу́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа фінішува́тиму фінішува́тимемо, фінішува́тимем
2 особа фінішува́тимеш фінішува́тимете
3 особа фінішува́тиме фінішува́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС
1 особа фінішу́ю фінішу́ємо, фінішу́єм
2 особа фінішу́єш фінішу́єте
3 особа фінішу́є фінішу́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
фінішу́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. фінішува́в фінішува́ли
жін. р. фінішува́ла
сер. р. фінішува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
фінішува́вши

Словник антонімів

ПОЧИНАТИ ЗАКІНЧУВАТИ
Приступати до якої-н. дії, братися за яку-н. справу, розпочинати, (у спорті) стартувати. Доводити що-н. до кінця, завершувати, довершувати, (у спорті) фінішувати.
Починатизакінчувати боротьбу, будівництво, вивчення чого-н., війну, гру, доповідь, дослідження, екзамен, жнива, життя, заняття, збори, курси, мітинги, наступ, організацію чого-н., оранку, переговори, читання, уроки; боротися, будувати, вивчати що-н., відвідувати, грати, орати, писати, сміятися, читати, шити; завтра, 5 червня, цього року, у понеділок; акуратно, безуспішно, вдало, відразу, впевнено, гаряче, голосно, від душі, захоплено, із зусиллям, легко, моментально, офіційно, пристрасно, раптом, успішно, фальшиво, швидко. Починати привітанням ~  закінчувати прощанням.
Одне кінчати, друге починати - говорити безладно, перескакуючи з одного на інше.
Відкрити вогонь по беззбройному парламентеру - так могли вчинити тільки фашисти. Розбоєм вони починали, разбоєм і кінчали (О. Гончар). За балконом починалося небо, а в кімнаті кінчався світ. Формалізм починається там, де кінчається думка (В. Симоненко).
Починатися //розпочинатися ~ закінчуватися, розпочинати ~ закінчувати; розпочинати ~ довершувати //завершувати, стартувати ~ фінішувати Пор. ще: ПОЧАТКОВИЙ ~ КІНЦЕВИЙ, ПОЧАТОК ~ КІНЕЦЬ, СПОЧАТКУ ~ ПОТІМ