-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | філосо́фствувати |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | філосо́фствуймо |
| 2 особа | філосо́фствуй | філосо́фствуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | філосо́фствуватиму | філосо́фствуватимемо, філосо́фствуватимем |
| 2 особа | філосо́фствуватимеш | філосо́фствуватимете |
| 3 особа | філосо́фствуватиме | філосо́фствуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | філосо́фствую | філосо́фствуємо, філосо́фствуєм |
| 2 особа | філосо́фствуєш | філосо́фствуєте |
| 3 особа | філосо́фствує | філосо́фствують |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| філосо́фствуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | філосо́фствував | філосо́фствували |
| жін. р. | філосо́фствувала |
| сер. р. | філосо́фствувало |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| філосо́фствувавши |
Словник синонімів
МУДРУВА́ТИ (вдаватися в зайві, непотрібні міркування), МУДРИ́ТИ розм., РОЗУМУВА́ТИ розм., ФІЛОСО́ФСТВУВАТИ розм., ФІЛОСОФУВА́ТИ розм., ФІЛОЗОФУВА́ТИ заст. - Док.: помудрува́ти, пофілосо́фствувати, пофілософува́ти. Лукавий як не мудрує, а все ж заплутається в свої тенета (прислів’я); [Голос жіночий (до Храпка):] Так тобі й треба, крутію! [Голос чоловічий:] Крутив, поки й сам закрутився, мудрив, поки перемудрив! (Панас Мирний); -. Там щось Давид розумує дуже (А. Головко); Не знаю, чи довго б ми ще філософствували з Яром.., коли б раптом не озвалась із-за ширми Марія Степанівна (Ю. Збанацький); - Упертого коня приручиш лише голодом,. -. філософував капітан (Мирослав Ірчан); - Ой, ой, вельможний пане! Хіба в мене пика не така, як у людей? За що ж вона одвічатиме за других? - Ну, ну, не філозофуй у мене (В. Самійленко).