МУДРУВА́ТИ (вдаватися в зайві, непотрібні міркування), МУДРИ́ТИрозм.,РОЗУМУВА́ТИрозм.,ФІЛОСО́ФСТВУВАТИрозм.,ФІЛОСОФУВА́ТИрозм.,ФІЛОЗОФУВА́ТИзаст. - Док.: помудрува́ти, пофілосо́фствувати, пофілософува́ти. Лукавий як не мудрує, а все ж заплутається в свої тенета (прислів’я); [Голос жіночий (до Храпка):] Так тобі й треба, крутію! [Голос чоловічий:] Крутив, поки й сам закрутився, мудрив, поки перемудрив! (Панас Мирний); -. Там щось Давид розумує дуже (А. Головко); Не знаю, чи довго б ми ще філософствували з Яром.., коли б раптом не озвалась із-за ширми Марія Степанівна (Ю. Збанацький); - Упертого коня приручиш лише голодом,. -. філософував капітан (Мирослав Ірчан); - Ой, ой, вельможний пане! Хіба в мене пика не така, як у людей? За що ж вона одвічатиме за других? - Ну, ну, не філозофуй у мене (В. Самійленко).