ДОБРОДІ́ЙНИК (той, хто надає комусь допомогу, підтримку), БЛАГОДІ́ЙНИК, ФІЛАНТРО́П, ДОБРОЧИ́НЕЦЬрідше,ДОБРО́ДІЙрозм., БЛАГОТВОРИ́ТЕЛЬзаст., МИ́ЛОСТИ́ВЕЦЬзаст., ЛАСКА́ВЕЦЬзаст.- Як благородний, хоча й бідний шляхтич, я не можу звести руку на свого добродійника (З. Тулуб); [Залєський:] Хто тебе з Зільбером звів? Я. Так ти замість того, щоб дякувати мені, своєму благодійникові, одурив мене (В. Собко); Історія.. і сучасність свідчать нам, що між матеріалістами, скептиками і т. ін. були і єсть щирі альтруїсти, філантропи (М. Драгоманов); Як доброчинець, Ладний усіх прийняти й привітать, Столи пан Людвіг каже застилать (М. Рильський); Знаю пана Гнатковського віддавна за патріота, тепер же маю його ще й за свого добродія (Лесь Мартович); Львівська колегія.. мала своїм високим шефом і благотворителем уславленого в польськім краю ратного мужа Станіслава Жолкєвського (І. Ле); - Славний ти хазяїн, то треба вбити тебе.. - І вбив би [бандит], та жінка кинулась йому в ноги, називаючи його милостивцем і синочком (М. Стельмах); Тепер Ляхистан.. не приборкує козаків, отже, він постає проти свого володаря і ласкавця (З. Тулуб).