БУДО́ВА (загальний склад, форма тіла людини), СТАТУ́РА, СКЛАД, ПО́СТАТЬ, ФІГУ́РА, СТАТЬ (звичайно про гарну, правильну будову тіла); КОМПЛЕ́КЦІЯ, ГАБАРИ́ТИмн., жарт., ірон. (звичайно при підкресленні повноти, огрядності). Серед групи гімназистів була одна дівчина - молода, з чудесною будовою тіла (Ю. Яновський); Показався квадратної статури чолов’яга (Є. Гуцало); Зовнішність у нього імпозантна, людина середнього віку, міцного складу, кулаком вола вб’є (Ю. Яновський); Він полюбив її за пишну постать, за поважні, ніби в коронованої особи, манери та за розум (І. Нечуй-Левицький); Самко своєю міцною фігурою й рвучкими рухами нагадував молоде левеня (О. Досвітній); Для мене щастя, дорога́, безкрає буть люстром, щоб на тебе споглядать, чи льоном, що твій стан оповиває, водою, що на пишну ллється стать (М. Драй-Хмара); - У нас з вами приблизно однакова комплекція, - сказав Штукаренко, виходячи з-за столу. - Я вам позичу поки що свою шинель (С. Голованівський); Горська зів’яла, вочевидь втрачаючи в габаритах і гарячково намацуючи.. бильця крісла, в якому сиділа (В. Дрозд). - Пор. I. 1. по́стать.

ОСО́БАперев. з означенням (людина як член суспільства; конкретна людина як носій яких-небудь індивідуальних властивостей, рис, певних характерних ознак), ОСОБИ́СТІСТЬ, ІНДИВІДУА́ЛЬНІСТЬ, ПЕРСО́НА, ПО́СТАТЬ, ФІГУ́РА, ІНДИВІ́ДУУМкнижн.,ФІЗІОНО́МІЯрозм.,СУБ’ЄКТзневажл.Службова особа; Тося була таки міцного складу, проте чогось справляла враження ефірної особи, ніжної, як травинка (Ірина Вільде); Формування цільної, фізично і духовно розвиненої особистості не мислиме без творів світового мистецтва (з газети); У великих індивідуальностей великі вади. Формула, яку слід пам’ятати, коли оцінюєш себе (В. Дрозд); І тут доречно згадати про народного вчителя, головну персону, що спрямовує дитячі душі, про головного садівника людських душ (Ю. Яновський); Він був найколоритнішою постаттю у нашому студентському товаристві (з журналу); Тільки обдарований геніальною творчою силою могутній індивідуум Глінки міг створити "Івана Сусаніна" (М. Рильський); І. Франко сказав про Ю. Федьковича, що це "безперечно одна із найоригінальніших літературних фізіономій в нашій літературі" (з журналу); [Дюсенбаєв:] Наш полк висадився в цьому районі десантом. Ми пішли в розвідку і надибали одного суб’єкта (О. Левада).

ОСО́БА (людина, що посідає певне, перев. високе, становище у суспільстві, колективі і т. ін.), ПО́СТАТЬ, ПЕРСО́НА, ФІГУ́РА, ШИ́ШКАірон.,КИТрозм.,ЦАБЕ́ ірон.,ПТАХірон.,ПТИ́ЦЯірон.,ЦЯ́ЦЯірон.,ЧИНуроч., заст.,ВА́ЖНИЦЯрозм. рідше.Українські думи здебільшого є творами, пов’язаними з певними історичними особами або з історичними явищами і періодами (М. Рильський); Поруч із Вишенським, Прокоповичем та Сковородою Самійло Величко - грандіозна наша літературна постать (з журналу); - Ваша достойність, видко, не були ніколи послом і не знаєте, чим така персона різниться від посланця (Юліан Опільський); Де ж, пак, було йому тоді до цього! У нього ж, бач, справи державної ваги. Фігура! (А. Головко); Видно шишка велика якась. Лице таке повне, чисте, і дивиться так суворо, по-панському (А. Тесленко); Фінансові кити; Брат його дружини тепер неабияке цабе (А. Дімаров); Дивувалися пастухи, ламали в гадках голови: - Хто він?Був, мабуть, важною птицею, коли з шаблями біля нього (О. Гончар); - Що ти просиш? Щоб я Гната не чіпав? А що ж він за цяця, що його чіпати не можна? (Григорій Тютюнник); Лакей улесливо, наче перед великими чинами, відкрив людям чавунні ворота й поніс отерпле тіло у палац (М. Стельмах); А що він за важниця (М. Номис).

I. ПО́СТАТЬ (зовнішній вигляд, обриси тіла людини), ФІГУ́РА, СТАТУ́РА, ОСО́БАрозм., ПОСТА́ВАрозм., СТАТЬдіал.Сонно обдивився [Олізар] мур, що лежав перед ним. Від того муру, із мряки, випливла постать озброєної людини (Вал. Шевчук); По ночах біля вікон бовваніли якісь темні фігури і тислись попід паркани, коли на них звертали увагу (М. Коцюбинський); Сашко намагався за всяку ціну виглянути через віконце, ніби йому так хотілося ще раз побачити вузлувату статуру пана Хлипала (Ю. Збанацький); О. Артемій неначе не їхав, а летів своєю усією особою, неначе птиця шугала за вітром (І. Нечуй-Левицький); Тонку і височеньку його поставу облягав сільський саморобний кожушок: ладний, добре пошитий, червонястого чи цегляного кольору (Т. Масенко); Із зали долітали чарівні оп’яняючі звуки вальсу, миготіли легкі статі танцюючих (Уляна Кравченко). - Пор. 2. будо́ва.

СТА́ТУЯ (скульптурне тривимірне зображення людини або тварини звичайно на повний зріст), СКУЛЬПТУ́РА, ФІГУ́РА, ПО́СТАТЬ. Античні статуї; Статуя Артеміди; Ми усі оточили Півколом скульптуру бійця (М. Нагнибіда); Останнє проміння вечірнього сонця.. лисніло на дорогих виліплених фігурах (І. Нечуй-Левицький); Дівчина, мов постать камінна, Навколішках лицар стоїть (Леся Українка).

ФО́РМА (зовнішній вигляд предмета, зумовлений його обрисами), КШТАЛТ, ФІГУ́РАрідше,ШТАЛТзаст.; КОНФІГУРА́ЦІЯспец. (перев. деталей, механізмів тощо). Зростали плоди дивовижних форм, прекрасних, щедрих в своїй різноманітності (О. Довженко); Головка зрослася, тільки прийняла якийсь чудовий кшталт: високо-високо угору тяглася (Панас Мирний); Виверження космічної сили може.. стати початком тривалого періоду вулканізму, пов’язаного з процесом перебудови фігури планети (з журналу); Своїм походженням, конфігурацією.. дюни завдячують панівним вітрам, які тривалий час дмуть в одному напрямку (з журналу).