-1-
іменник чоловічого роду
(точка найкращої різкості)

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний фо́кус фо́куси
родовий фо́куса фо́кусів
давальний фо́кусу, фо́кусові фо́кусам
знахідний фо́кус фо́куси
орудний фо́кусом фо́кусами
місцевий на/у фо́кусі на/у фо́кусах
кличний фо́кусе* фо́куси*

Словник синонімів

СЕРЕ́ДИНА (місце, однаково віддалене від країв, кінців чого-небудь, центральна частина чого-небудь), ЦЕНТР, ОСЕРЕ́ДОК, ОСЕРЕ́ДДЯрідше.; ФО́КУС. В середині гуртка Долон, колишній наречений Кассандри (Леся Українка); У центрі майдану білів парусиновий намет (А. Шиян); А полум’я йшло далі в осередок току, до клуні (І. Нечуй-Левицький).
-2-
іменник чоловічого роду
(трюк)

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний фо́кус фо́куси
родовий фо́куса фо́кусів
давальний фо́кусу, фо́кусові фо́кусам
знахідний фо́кус фо́куси
орудний фо́кусом фо́кусами
місцевий на/у фо́кусі на/у фо́кусах
кличний фо́кусе* фо́куси*

Словник синонімів

СЕРЕ́ДИНА (місце, однаково віддалене від країв, кінців чого-небудь, центральна частина чого-небудь), ЦЕНТР, ОСЕРЕ́ДОК, ОСЕРЕ́ДДЯрідше.; ФО́КУС. В середині гуртка Долон, колишній наречений Кассандри (Леся Українка); У центрі майдану білів парусиновий намет (А. Шиян); А полум’я йшло далі в осередок току, до клуні (І. Нечуй-Левицький).

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний фо́кус фо́куси
родовий фо́куса фо́кусів
давальний фо́кусу, фо́кусові фо́кусам
знахідний фо́кус фо́куси
орудний фо́кусом фо́кусами
місцевий на/у фо́кусі на/у фо́кусах
кличний фо́кусе* фо́куси*

Словник синонімів

ВИ́ТІВКА (вчинок, дія, вигадка, що виходить за межі звичайних норм), ВИ́БРИК, ВИ́ХВАТКА, КО́НИКрідше, НО́МЕРрозм.,ФО́КУСрозм.,ШТУ́КАрозм.,ШТУ́ЧКАрозм.,КА́ВЕРЗАрозм.,ТРЮКрозм.,ФІ́ГЛІмн.[ФІ́ГЕЛЬрідко]розм.,ФІ́ГЛІ-МІ́ГЛІрозм.,ФО́РТЕЛЬрозм.,КУ́НШТЮКзаст.Граф засунув у рот два пальці і пронизливо свиснув.. Але гості звикли до цих витівок молодого господаря (О. Донченко); Леся.. звеліла собі підчорнити брови. Леся, яка раніше боялася догани з боку Василя за цей вибрик, тепер була розчарована, що він не помічав зміни в ній (Ірина Вільде); Усім панам дуже не сподобалась така гордовита вихватка Вишневецького (І. Нечуй-Левицький); [Андрій:] Охочий же був покійний до балачок та до всіляких коників (З. Мороз); Данько уже жде від нього якогось веселого номера (О. Гончар); - Розказує, які штуки виробляв учителям у бурсі (І. Нечуй-Левицький); Найбільше імпонували мені, недосвідному ще школяреві, ті чисто школярські штучки та дотепи, яких багато знав пан Станіслав (І. Франко); Це шибеники, підступні хлопці.., від яких кожної хвилини можна ждати якої завгодно каверзи (Ю. Збанацький); - Цікаво, який вони [меншовики та есери] сьогодні трюк викинуть? - спитав солдат Одуд (А. Головко); [Старостина:] Ми знаємо давно, що граф на жарти і на фіґлі здатний (І. Карпенко-Карий); До фізичного болю в серці ранить згадка про поведінку Фринки.. Адже він із своєї ласки годує її з матір’ю - і раптом такий фортель (Лесь Мартович).
ХИ́ТРОЩІмн. (неправдиві, нерідко обманні слова, вчинки, хитрий прийом чи задум для досягнення мети), ХИ́ТРІСТЬ, ЛУКА́ВСТВО, КРУТІ́ЙСТВО, ХИТРОМУ́ДРОЩІмн., розм.; ХИТРИ́НКАрозм., ЛУКА́ВИНКАрозм. (деяка хитрість, кмітливість); МАНЕ́ВР, ВИ́КРУТрозм., ВИ́КРУТКАрозм., ВИ́ВЕРТрозм., ВИ́КРУТНІмн., розм., ШТУ́КАрозм., ШТУ́ЧКАрозм., ФО́КУСрозм., ФІ́ҐЛІ-МІҐЛІмн., розм. (окремий хитрий прийом, спритна дія); ЕКІВО́КИ (перев. словесні викрути, двозначні натяки). Сусана Уласівна пішла на хитрощі: наклала на тарілці на споді купу скибок простої з непитльованого борошна паляниці, а зверху доклала скибками білої питльованої (І. Нечуй-Левицький); Маленька хитрість удалась: взявши лист та нагадавши про вечерю, мати одразу ж вийшла з кімнати (А. Головко); Їх запросили ввійти, і всі увійшли необачно, Лиш Еврілох, відчувши лукавство, іззаду лишився (переклад Б. Тена); Завжди такий непримиренний до брехні і крутійства, він сам тепер викручувався брехнею, наче хлопчак (Ірина Вільде); Вивчаєш роками у високій школі дипломатські хитромудрощі (О. Гончар); Аристарх Стурчак характер сильний, але суперечливий; у ньому відчувається і немилосердність, і непохитність, і мужицька хитринка (В. Логвиненко); Широко розтягнув [Тиміш] міхи баяна і, кинувши на дівчину карим оком, з лукавинкою запитав: - Весною інтересуєшся? (Я. Гримайло); Зробив [староста] виборчий маневр, винайдений польською шляхтою в Східній Галичині (Лесь Мартович); Целя читала той лист з чимраз більшим зачудуваннєм.. Хвилю вона думала, що весь той вступ - се тілько викрут закоханого чоловіка, фраза, вимірена на викликаннє ефекту (І. Франко); [Харько:] Дивуюсь і своєму нещастю, і хитромудрим викруткам моєї в’юнкої бестії жінки, котра вміє завжди вийти сухою з води і все звернуть на мене (М. Кропивницький); На каторзі мені злодії розповідали багато про шулерську "працю", і мені тепер видно кожний виверт. Я вже програв шість карбованців (Д. Бузько); Викрутнями перебувається (М. Номис); Я писала її [відповідь] щиро і без жодних педагогічних штук (Леся Українка); Мене тепер ніхто не обтулить, я знаю їхні штучки (Ю. Яновський); - Тільки в мене без фокусів - попередив Килигей. - Помічу, що котрий валюту ковтне - одразу кендюх навиворіт! З цієї хвилини це не вам, це вже республіці належить (О. Гончар); Жолкевський люто грюкнув кулаком по столу. - Знов якісь фіґлі-міґлі! Знов ухиляються [старшини] від певних зобов’язань (З. Тулуб).

Словник фразеологізмів

викида́ти / ви́кинути шту́ку (фо́ртелі, фо́ртель, фо́куси і т. ін.). Робити що-небудь нерозумне, безглузде або діяти підступно. — Замість того, щоб попросити пробачення, вона почала фортелі викидати (Ю. Збанацький); — Сагайдак знову фокуси викидає... І що він собі думає, не знаю (С. Добровольський); Яку штуку викинув Мандичевський, Ви самі знаєте. Я вже не кажу про те, як себе держали старші народовці (М. Драгоманов); — Де ти взяв цю дерев’яну ковбасу? Це ж звичайнісінька гілка берези, тільки закручена і часником натерта!.. — Володя так і покотився зо сміху. Це він таку штуку викинув (Є. Кравченко); Тупий, брутальний, малоосвічений, він і на цей раз викинув фортель, за якого йому треба було, як мінімум, вліпити сувору догану (І. Муратов).

викида́ти / ви́кинути шту́ку (фо́ртелі, фо́ртель, фо́куси і т. ін.). Робити що-небудь нерозумне, безглузде або діяти підступно. — Замість того, щоб попросити пробачення, вона почала фортелі викидати (Ю. Збанацький); — Сагайдак знову фокуси викидає... І що він собі думає, не знаю (С. Добровольський); Яку штуку викинув Мандичевський, Ви самі знаєте. Я вже не кажу про те, як себе держали старші народовці (М. Драгоманов); — Де ти взяв цю дерев’яну ковбасу? Це ж звичайнісінька гілка берези, тільки закручена і часником натерта!.. — Володя так і покотився зо сміху. Це він таку штуку викинув (Є. Кравченко); Тупий, брутальний, малоосвічений, він і на цей раз викинув фортель, за якого йому треба було, як мінімум, вліпити сувору догану (І. Муратов).