СПОКІ́ЙНИЙ (який має вдачу, що відзначається спокоєм, рівністю), СУПОКІ́ЙНИЙ, РІ́ВНИЙ, ТИ́ХИЙ (який поводиться тихо, не створює неспокою); СМИ́РНИЙ, СУМИ́РНИЙ, МИ́РНИЙрідше, СМИРЕ́ННИЙпідсил., А́НГЕЛЬСЬКИЙпідсил., ТИХОМИ́РНИЙрозм., ПЛО́ХИЙрозм., ПЛОХЕ́НЬКИЙрозм., РАХМА́ННИЙрідше (не здатний спричинити зло, схильний до злагоди); ФЛЕГМАТИ́ЧНИЙ (який характеризується незворушним спокоєм, що межує з байдужістю). Федько - цілковита протилежність братові: завжди задумливий, спокійний (О. Донченко); Всі вони мали велику шанобу до пана Адама за його рівний характер (М. Коцюбинський); - Хлопець мій слабовитий та дуже смирний, там школярі заскубуть його та заклюють, як курча (І. Нечуй-Левицький); За тихомирну вдачу хлопці завжди брали на сміх Марка (К. Гордієнко); Чоловік трапився [Тетяні] плохий, роботящий (Л. Яновська); Сліпому видно, рахманний отрок. Наче і не син Хмеля (Н. Рибак); Дівчина, як виявилось, була.. занадто спокійна, навіть флегматична (А. Головко). - Пор. 1. безтурбо́тний, 1. стри́маний.