БРИКА́ТИ (про копитних тварин - підкидати зад і задні ноги, а також бити, битися при цьому однією або обома задніми ногами), БРИКА́ТИСЯ, КО́ПАТИ, ХВИЦА́ТИ, ХВИЦА́ТИСЯ, ВИХА́ТИрозм.,ВИХА́ТИСЯрідше,ФИЦА́ТИрідше,ФИ́ЦКАТИрідше,ФИЦА́ТИСЯрідше,ФИ́ЦКАТИСЯрідше;ВИБРИ́КУВАТИ (раз у раз грайливо брикати, стрибати). - Док.: брикну́ти, брикну́тися, ко́пнути, хвицну́ти, хвицону́типідсил.вихну́ти, фицну́ти. Лиш коней держатиме [Славко] більше: молодих лошаків, бо він любить придивлятися, як вони брикають (Л. Мартович); - Купив [батько] коня такого, що копає й кусає, та й підкував на всі чотири ноги (Л. Мартович); Реве він [олень], б’є вовків рогами, хвицає, але не відступає люта зграя (З. Тулуб); Покупці оглядають коні навкруги, заглядають їм в роти, оглядають зуби. Коні пручаються, задирають голови, хвицаються (І. Нечуй-Левицький); Пан коня штиркає, нагайкою крає, А кінь вже й виха, і хропе!.. (М. Костомаров); Від самого коня на цій половині [ярмарку] вимагалося небагато: доброї робочої сили, апетиту і всяких-таких манер, аби не фицкався чи не гриз за плече нового хазяїна (Ірина Вільде); На березі ставу вибрикувало теля (І. Цюпа).