ХВА́СТОЩІ (вихваляння себе, своїх вчинків або когось, чогось), ПОХВАЛЯ́ННЯ, ХВАЛЬБА́розм., ПОХВАЛЬБА́розм., ХВАСТОВСТВО́розм., ВИ́ХВАЛКАрозм., САМОХВАЛЬБА́розм., САМОХВА́ЛЬСТВОрозм.; ФАНФАРО́НСТВОрозм., ФАНФАРОНА́ДАрозм. (супроводжуване базіканням). Василь Семенович хвастає було, що його батько в дворці був, як свій чоловік;а Петро Степанович.. то бувало хоч нічого й не скаже на ті хвастощі, - так же гляне скоса (Панас Мирний); Знав я друзів своїх, що не мали хвальби, а чи зради, Бо хвальба - то є тлінь, а від зради немає поради (А. Малишко); Він почервонів, перехопивши себе на хвастовстві, похапцем попрощався й пішов (Ю. Смолич); Секретар.. слухає рясні вихвалки, піддакує (О. Гончар); Він лишень до фанфаронади хват, а до роботи - ліпший кіл у плоті (І. Франко).