-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | фальшува́ти |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | фальшу́ймо |
2 особа | фальшу́й | фальшу́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | фальшува́тиму | фальшува́тимемо, фальшува́тимем |
2 особа | фальшува́тимеш | фальшува́тимете |
3 особа | фальшува́тиме | фальшува́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | фальшу́ю | фальшу́ємо, фальшу́єм |
2 особа | фальшу́єш | фальшу́єте |
3 особа | фальшу́є | фальшу́ють |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
фальшу́ючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | фальшува́в | фальшува́ли |
жін. р. | фальшува́ла |
сер. р. | фальшува́ло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
фальшо́ваний |
Безособова форма |
фальшо́вано |
Дієприслівник |
фальшува́вши |
Словник синонімів
ЛИЦЕМІ́РИТИ (діяти лицемірно, виявляти нещирість), КРИВИ́ТИ ДУШЕ́Ю [СЕ́РЦЕМ], ФАЛЬШУВА́ТИ, ФАЛЬШИ́ВИТИ, КРИВОДУ́ШИТИ рідше, ФАРИСЕ́ЙСТВУВАТИ рідше, ДВОЇ́ТИ діал.; ЛУКА́ВИТИ (хитрувати, приховуючи правду); ХИТРУВА́ТИ (виявляти хитрощі); ХАНЖИ́ТИ розм. (удавати з себе набожного або доброчесного). Він спер голову на руку і глядів, немов безтямки, вперед себе. А що не вмів лицемірити і причаюватися, так завважив Івоніка відразу його смуток (О. Кобилянська); - Не забувайте діда, дітки... Я любив вас .. як власну душу... Нічого не обіцяли внуки. Діти, як відомо, кривити душею не вміють (Ю. Збанацький); За зраду [Любов Прохорівна] мусила кривити серцем (І. Ле); Бугор задумався на мить, потім вигукнув ще рішучіше: - Скрізь фальшують! Нам до одуріння товчуть: будь чесний, справедливий, а самі? (О. Гончар); - Ніколи на світі, одним поглядом, одним спогадом не дурив я тебе, не фальшивив перед тобою! (І. Франко); - І батько тобі добра бажав.. Бережи, Наталю, дочку, сказав. Учи її, щоб чесною була, прямою, щоб не криводушила (А. Хижняк); Річ у тому, що в нас дві шкали моральних цінностей, що ми тиражуємо бездуховність, що ми часто фарисействуємо, і все те відгукується людськими вчинками, які потім нас дивують і приголомшують (з газети); З такою людиною, напевне, добре буде працювати. Цей не з гнучкохребетних, ніколи двоїти не буде (М. Стельмах); [Грицько:] Як не лукавить чоловік, по правді каже, по правді робе, - ото й щирість буде (Панас Мирний); Вдень, навіть взимку, я ще міг сяк-так хитрувати, але ввечері діло моє було гибле: мати, гримнувши в сотий раз на оглашенного читальника, задмухувала сліпака (М. Стельмах); Виконуючи своє зобов’язання, забобонний Кузюткін, боячись пекельних мук в загробному житті, для очищення своєї совісті став ханжити, замолюючи гріхи в церкві (Ф. Бурлака).
ПІДРОБЛЯ́ТИ [ПІДРО́БЛЮВАТИ рідше] (виготовляти річ, подібну до іншої), ІМІТУВА́ТИ, ФАЛЬШУВА́ТИ, ФАЛЬСИФІКУВА́ТИ (перев. з корисливою метою). - Док.: підроби́ти, сфальшува́ти, сфальсифікува́ти. Він дістає в гітлерівській управі чисті бланки з німецькими печатками, посвідки для підпільників, підробляє документи (Д. Бедзик); Щоб надати буку "благороднішого" вигляду, його імітують під горіх або червоне дерево (з газети); - Ви в процесах фальшували свідоцтво (І. Франко).
ФАЛЬШУВА́ТИ (спотворювати звуки під час співу, гри на музичних інструментах), ФАЛЬШИ́ВИТИ, ДЕТОНУВА́ТИ книжн. (брати невірний тон); РІЗНИ́ТИ рідше (виділяючись з ансамблю). - Док.: сфальшува́ти, сфальши́вити. Спів не йшов йому доладно. Тому Болотневич визвірився на нього і шепнув сердито: - Не фальшуйте (Лесь Мартович); Музики починають фальшивить і змовкають на якомусь дикому акорді (С. Васильченко); Він усе життя детонував, співаючи; Люди, як видно, дуже добре позаучували мелодії пісень, бо співали гармонічно й не різнили (І. Нечуй-Левицький).